Формування духовноi культури особистостi на порозi ХХРЖ столiття
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?менти з Бiблii, житiя святих, молитви, вiршi, фрагменти кращих творiв поетiв Золотого та Срiбного столiть, доповнюючи книгу творами учнiв гiмназii, де цей курс створено й апробовано.
Жанр книги можна визначити як класичну бесiду виховно-навчального гомiлетичного красномовства, у формi вiльного, демократичного, часом iнтимiзованого дiалогу наставника й учнiв (згадайте бесiди Сократа й Учня у Дiалогах Платона).
Методичну основу посiбника змiцнюють, поглиблюють рiзноманiтнi коментарi автора, завдання, питання, адресованi дiтям (1 частина) й методичнi коментарi дорослим (2 i 3 частини).
На наш погляд, ця книга органiчно увiйде не лише в освiтнi заклади, але й у кожну родину, сприяючи духовно-iнтелектуальному зростанню всiх членiв сiмi, змiцнюючи пiдвалини моральноi СФдностi членiв родини на засадах любовi до СФвангельського слова, до класичноi поетичноi та риторичноi спадщини.
С. П. РЖванова вiдомий, досвiдчений педагог-ритор, орiСФнтуСФ юного талановитого читача, з яким вона на ти, до самостiйностi у розвязаннi низки важливих питань, спонукаСФ шукати потрiбнi книги, вибирати необхiднi тексти, розвивати мовне чуття, риторичну культуру через божественний логос слово, яке вводить дитину до храму духовностi. Слово розумiСФться нею як засiб для вираження iдей, понять, суджень, почуттiв, як виразник нацiонального духу i, перш за все, Духу.
На нашу думку, в Украiнi послiдовно розширюСФться iнновацiйне поле психолого-педагогiчних, дидактико-фiлософських дослiджень, якi спрямованi на звеличення Духу людини, ii iнтелектуальне й духовно-моральне зростання в iмя iстини, добра, краси. Зокрема, велику роботу розгортаСФ Православне педагогiчне товариство при Свято-Макарiвськiй церквi у м. КиСФвi, яке обСФднуСФ педагогiв та представникiв церкви на засадах християнськоi культури, освiти, етики. Тим самим науково-творча елiта новоi Украiни виражаСФ свою соцiальну позицiю в суспiльствi, виявляСФ свою глобальну вiдповiдальнiсть, спiвпричетнiсть до абсолютного масштабу людськоi цивiлiзацii та культури, спираючись на унiкальну етико-фiлософську, художньо-поетичну спадщину титанiв духу рiдного народу, серед них i Г. С. Сковороди, який звеличував духовне начало людини в таких глибоких i мудрих роздумах: якщо прикрашаСФш та одягаСФш тiло, то не забувай i серця. РД двi людини в людинi однiй та два батька небесний i земний, i два свiти видимий i невидимий, первiсний та тимчасовий, i двi натури божественна й тiлесна.
Пiзнання людського серця (духу), наповнення його людянiстю як основою сродностi СФ прямим шляхом до загального iстинного щастя, СФ Шляхом до Храму.
Академiк РЖ. А. Зязюн у промовi Фiлософiя серця у християнському вiровченнi Г. С. Сковороди i П. Д. Юркевича, виголошенiй на Мiжнароднiй духовно-свiтськiй конференцii 2000 рокiв з Рiздва Христового (Запорiжжя, сiчень 1997 р.) акцентував увагу священнослужителiв, науковцiв-освiтян, представникiв державноi влади на тому, що держава повинна виховувати своiх громадян так, щоб вони були джерелом ii сили, свободи i розквiту. Вона повинна знаходити опору в мужностi й мудростi своiх громадян, а не в насильствi над ними. Тому лише Дух людини СФ метою виховання. Усе iнше лад, полiтика, держава, церква СФ лише засобами правдивого служiння людинi, якiй прийшов прислужити сам Син Божий.
Отже, сьогоднi прийшов час осмислити iстину: вiд людини розумноi людство розвиваСФться до людини духовноi (ноосферноi) iстинна лише така стратегiя життСФтворчостi, збереження й плекання в людинi Людини.
Кожну епоху розвитку людства визначаСФ тип моральноi свiдомостi, який виступаСФ як домiнуючий для даного часу, певного народу, конкретних соцiально-економiчних, полiтичних, культурних умов.
Нова ситуацiя в суспiльствi диктуСФ новi завдання, зокрема культурно-освiтнi, з метою формування духовноi особистостi, яка стоiть на порозi XXI ст. як на перехрестi, перед вибором шляху до щастя, до реалiзацii своiх потенцiй в iмя добра.
ЛРЖТЕРАТУРА
1. Сагая Г.М. Риторика: Риторика. К.: Видавничий Дiм РЖн Юрс, 2000.
2. Сагая Г.М., РДрмаков РЖ.Г. Основи звязкiв iз громадськiстю. К., 1997.
3. Язык и моделирование социального взаимодействия / Сост. В.М.Сергеев, П.Б.Паршин. М., 1987.
4. Ямбург Е.А. Воспитание историей. М., 1989.