Формування витрат виробництва та собівартості продукції
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?ченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських звязків; а також усіх складових собівартості.
Аналіз показників собівартості та витрат ми проводили на базі даних СВК Надія що розташоване у Калинівському районі Вінницької області.
Дане господарство більш спеціалізоване на виробництві та реалізації продукції рослинництва, на яку в середньому по всьому сільському господарству припадає 76,51 %. Найбільшу питому вагу в структурі виробництва та реалізації продукції рослинництва займає зерно, немалу частину займає також цукровий буряк. А на тваринництво в середньому по сільському господарстві припадає 23,49 % , найбільшу питому вагу в структурі виробництва та реалізації продукції якого займає продукція молочного скотарства.
В 2009 році в порівнянні з 2007 роком площа сільськогосподарських угідь в господарстві зменшилась на 2%, площа ріллі. Середньорічна вартість основних виробничих запасів сільськогосподарського призначення в 2008 році становила 4536,5 тис.грн., а в 2009 році 4101 тис.грн., що на 10% менше, ніж в 2008 році.
Середньорічна чисельність працюючих, в тому числі зайнятих в сільському господарстві, в 2008 році становила 98 чол., а в 2009 році 102 чол., що на 5% більше ніж в 2008 році.
Доход господарства в звітному році становив 7191,1 тис.грн., що на майже на 55% більше, ніж в базисному., коли доход становив 3915,8 тис.грн. Наше господарство отримало в звітному році прибуток від реалізації продукції в розмірі 954 тис.грн., що на 19,3% менше за прибуток базисного року (1199тис.грн.). Отже як бачимо існує певна непропорційність між ростом доходом і прибутком, це пояснюється що витрати зростають набагато швидше і господарство має мінімальний прибуток.
Прямі затрати праці в 2009 році склали 192 тис.люд.-год., в 2008 році 185 тис.люд.-год., що на 10 % більше , ніж в 2008 році. А собівартість реалізованої продукції в базисному періоді становила 3493 тис.грн., в звітному 3689 тис.грн., що на 5,6% більше, ніж в базисному. В основному це зумовлено умовами високих темпів інфляції і гіперінфляції внаслідок чого формується інфляційна собівартість. Незважаючи на істотне зростання даного показника під впливом цих процесів, усе ж його величина була набагато нижчою за реальний рівень. Це зумовлено тим, що за існуючої в ці роки методики визначення собівартості її формування здійснюється підсумовуванням витрат на спожиті ресурси за вартістю їх придбання протягом року. Але оскільки за цей період вартість ресурсів, що виробничоспоживаються і повинні бути відшкодовані, зростає в десятки разів, то показник собівартості надто занижується і втрачає свій реальний зміст. Саме з цієї причини він зумовлює виникнення інфляційного прибутку
Отже після виконання даної курсової роботи ми визначили що собівартість продукції є одним із найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.
На сучасному етапі розвитку підприємницької діяльності вивчення складу, структури і тенденцій зміни витрат виробництва виходять на перший план господарської діяльності. Це дозволяє виявити джерела і фактори їх зниження на конкретних підприємствах. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі. До них відносять:
- скорочення витрат уречевленої праці або зниження норми витрат та ціни на них, що може бути досягнуто шляхом кращого використання засобів і предметів праці, економічного стимулювання економії живої та уречевленої праці;
- зростання продуктивності праці за рахунок механізації та автоматизації виробництва, застосування прогресивних технологій, зниження цін на засоби виробництва;
- зниження адміністративно управлінських витрат, що досягається шляхом прогресивних змін у структурі виробництва, зокрема, вдосконалення структури управління, здешевлення утримання апарату управління, раціонального розміщення виробництва;
- зміну структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.
Найважливішим моментом у вивченні такого показника, як собівартість є розгляд чинників, що впливають на показник і визначення основних напрямів по зниженню собівартості. Від того, як вирішує підприємство дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з якнайменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, мат?/p>