Форми спiвучастi та види спiвучасникiв у злочинi
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
?игадири"/, керiвники груп /"лейтенанти"/, рядовi члени /"бики", "торпеди/, РЖСФрархiчнiсть побудови приводить до чiткого розподiлу владних i виконавчих функцiй всерединi структури, що викликаСФ надзвичайнi складнощi в питаннях прийняття до кримiнальноi вiдповiдальностi представникiв корiнного ядра злочинноi групи.
Кримiнологiчнi ознаки:
РЖ/ Високий рiвень звязкiв з корумпованною частиною працiвникiв
органiв державноi влади, управлiння, правоохоронних органiв.
2/ Регiональний контроль;
З/ Наявнiсть загальних правил поведiнки;
4/ Вербування нових членiв;
5/ Тiсний зв"язок з верхiвкою традицiйноi злочинностi;
б/ Масштабний характер злочинноi дiяльностi,
7/ Полiтизацiя злочинноi дiяльностi - тобто встановлення ОЗГ вiдносин з полiтичними партiями чи окремими полiтичними дiячами
8/ Проникнення в легальний бiзнес, встановлення контролю над банкiвсько - комерцiйною дiяльнiстю,
9/ Легалiзацiя /вiдмивання/ капiталу,
РЖО/ Встановлення контролю над засобами масовоi iнформацii.
Цi ознаки вказують на особливiсть органiзованоi злочинностi, як форми злочинноi дiяльностi. Саме вони пiдлягають доведенню в процесi квалiфiкацii дiяння за частиною статтi КК, яка передбачаСФ обтяжуючу обставину - вчинення злочину органiзованою групою,
Отже, органiзоване злочинне у групування - це найвища форма злочинноi спiвучастi.
РОЗДРЖЛ III
Види спiвучасникiв злочину
У ст.19 даСФться визначення окремих видiв спiвучасникiв: виконавця, органiзатора, пiдмовника i посiбника. В основу такого розподiлу покладено обСФктивнi критерii - ступiнь i характер участi кожного з них у вчиненнi злочину.
Ступiнь участi - це iнтенсивнiсть дiяння кожноi РЖз осiб, якi дiЮТь спiльно, щодо виконання своСФi ролi в учиненнi злочину. характер участi визначав функцiональну роль кожного спiвучасника в спiльному злочину. Головною ознакою, за якою вирiзняють виконавця, органiзатора, вiдмовника i посiбника слiд вважати характер дiй, якi вчиняв кожен iз них.
3.1 Виконавець.
Виконавцем визнаСФться особа, яка безпосередньо скоiла злочин. тобто виконала тi дii, якi входять в склад злочину. При цьому вказанi дii можуть бути виконаннi повнiстю однiСФю особою, або декiлькома по частинах, якi будуть спiввиконавцями злочину, Спiввиконавцем буде i та особа, яка знаходячись разом з iншими на мiii злочину, надала iм допомогу в скоСФннi злочину
Проте злочин може бути скоСФно з використанням малолiтньоi або неосудноi особи, в такому випадку матиме мiiе посереднСФ виконання злочину. Тому визначення виконавця потрiбно дещо розширити:
отже, виконавцем визнаСФться особа, яка повнiстю чи частково, виконала дiяння, що передбачено статтею Особливоi частини КК.
3.2 Органiзатор.
Органiзатором, визначаСФться особа, яка органiзувала вчинення злочину або керувала його вчиненням /,ст,РЖ9 КК/,
Дii органiзатора можуть бути рiзними i виражатись в:
РЖ/ керiвництвi пiдготовкою i скоСФнням окремих злочинiв;
З/ складеннi плану iх здiйснення, вербуваннi спiвучасникiв;
З/ розподiлi ролей мiж ними i тд.
Найважливiшим являСФться те, що органiзатор обСФднуСФ зусилля iнших спiвучасникiв, направляв iх спiльну дiяльнiсть на стадii готування чи безпосереднього виконання злочину. Органiзатор завжди дiСФ з прямим умислом, тобто вiн знаСФ: про характер тих дiй, якi повиннi бути виконанi рядовими учасниками, знаСФ про склад групи, про методи ii злочинноi дiяльностi.
В якостi органiзаторiв частiше всього виступають небезпечнi
злочинцi з великим досвiдом поможуть замаскувати своСФ роль в злочинi.
3.3 Пiдмовник.
Пiдмовником визнаСФться особа, о схилило до скоСФння злочину, тобто умисно викликала в iншоi особи, майбутнього виконавця впевНеНРЖСТЬ сКОiти ЗлОЧИН.
Специфiчною рисою дiяльностi пiдмовника що вiдрiзнять його вiд iнших спiвучасникiв СФ те, що вiн здiйснюСФ вплив на волю особи i викликав в неi прагнення скоiти певним злочин. Пiдмовникiв може бути i кiлька.
Пiдмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоСФння злочину взагалi без вказiвки визначеного об"СФкту посягання. Тому не буде пiдмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рiшучостi на скоСФння певного злочину, розвиваСФ в iн. особах нездоровi погляди на тi чи iншi явища життя чи навiть схвалюСФ в загальнiй формi той чи iн, вид злочинноi дiяльностi /наприклад проповiдуСФ /"воровську романтику"/.
З субСФктивноi сторони дiяльнiсть пiдмовника майже завжди характеризуСФться наявнiстю прямого умислу, коли винний визнаСФ, що своiми дiями викликаСФ рiшучiсть у iншоi особи скоiти конкретний злочин, активно направляСФ свою волю на досягнення саме цiСФi цiлi, бажаючи, щоб було скоСФно даний злочин. Проте можливi випадки пiдмовництва з непрямим або неконкретним умислом.
При наявностi пiдмовника умисел на скоСФння злочину завжди саме в нього, а пiдмовлений приймаСФ рiшення про скоСФння злочинних дiянь не самостiйно, а пiд впливом пiдмовника /ч.5. ст.19 КК/.
3.4 Пособник
Пособником - визнаСФться особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказiвками, наданням засобiв , а також особа, яка заздалегiдь обiцяла сховати злочинця, знаряддя i засоби вчинення злочину, слiди злочину або предмети, добутi злочинним шляхом ./ч. 6.СТ.РЖ9 КК./.
Дii пособника здiйснюються, як правило до вчинення злочину. Вони можуть мати вигляд як активних дiй / дав зброю, по