Фінансова незалежність місцевого самоврядування
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?во, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;
10) заходи з організації рятування на водах;
11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;
13) управління комунальним майном;
14) регулювання земельних відносин;
15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.
2.4 Проблеми та розвиток міжбюджетних відносин
Реалізація програми "Європейський вибір" українського уряду передбачає проведення реформи фіскальної політики, зокрема у сфері міжбюджетних відносин. Одним із головних завдань при цьому є подальша децентралізація бюджетної системи з метою повнішого врахування запитів населення й підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за виконання покладених на них повноважень. Це потребує розширення ресурсної бази місцевих бюджетів, зокрема подальших змін у системі місцевих податків і зборів за рахунок удосконалення системи розрахунку міжбюджетних трансфертів.
Питання формування доходів місцевих бюджетів посідають значне місце у наукових дослідженнях зарубіжних і вітчизняних вчених. У розвинених країнах сучасною базою для розвязання цих проблем є теорія бюджетного федералізму, започаткована працями Д. Бюженена, Р. Масгрейва, М. Олсона, У. Оутса, Ч. Ті-бу. Проблематика формування доходів місцевих бюджетів ґрунтовно досліджена в наукових працях російських вчених Л. Дробозиної, А. Ігудіна, В. Лексина, В. Панскова, Г. Поляка, А. Швецова. Ключові аспекти управління місцевими фінансами України розкрито у працях О.Д. Василика, О.П. Кириленко, В.І. Кравченка, І.О. Луніної, А.А. Максюти, К.В. Павлюк, В.М. Федосова, І.Я. Чугунова.
У вітчизняній науковій літературі приділяється багато уваги питанням перерозподілу доходів між різними видами бюджетів та державної підтримки розвитку регіонів. Водночас, як підтверджує практика, залишаються актуальними проблеми методології формування міжбюджетних трансфертів та розширення дохідної бази місцевих бюджетів.
Однією з основних причин недостатньої ефективності чинної системи міжбюджетних відносин е відсутність чіткого визначення рівня децентралізації фіскальної системи (питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, розподілу повноважень щодо фінансування витрат між рівнями влади, розподілу доходів між видами бюджетів), до якого Україна має прийти3. Упродовж 19922003 років питома вага доходів місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету істотно змінювалась (з 47,6% в 1992 році до 24,5% у 2003-му). При цьому питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів варіювалася від 18,3% у 1999 році до 57,5% у 2004-му, причому головною частиною трансфертів були дотації (від 15,8% у 1999 році до 43,76% у 2004 році).
У теперішній системі формування місцевих бюджетів (після набрання чинності Бюджетним кодексом України) пріоритет віддано вирівнюванню середньоподушних витрат місцевих бюджетів. Якщо у 19981999 роках витрати зведених бюджетів областей з розрахунку на душу населення відрізнялися в 2,12,5 разу, то у 20012002 роках в 1,5 разу. Високий рівень вирівнювання витрат місцевих бюджетів став можливий унаслідок обмеження податкових повноважень органів місцевого самоврядування і збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів.
Сьогоднішній стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою дохідних джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів трансфертів і якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці. На частку доходів, які не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів, припадає від 64,3% у 2000 році до 65,5% у 2004 році. Невисока питома вага цієї групи доходів свідчить про високий рівень перерозподілу доходів у рамках бюджетної системи України.
Упродовж 20022004 років на частку найбільших джерел доходів, які враховуються при розрахунку трансфертів, припадало від 35% до 42% доходів місцевих бюджетів. У цій групі доходів найбільша питома вага належить податку з доходів фізичних осіб і єдиному податку. Оскільки згідно зі ст.65 Бюджетного кодексу України до доходів бюджетів міст республіканського та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, отже, головна частина навантаження з перерозподілу прибуткового податку припадає саме на ці бюджети. Головний тягар з розподілу бюджетних ресурсів випадає на міста-до-нори, кількість яких становить 1/3 усіх міст України (згідно з показниками міжбюджетних взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, які наведено в законах "Про Державний бюджет України" на 20032004 роки).
Важливими економічними і фінансовими результатами зусиль місцевих органів влади з поліпшення економічної ситуації в адміністративно-територіальних одиницях є підвищення зайнятості, зростання обсягів заробітної плати, а отже, і прибуткового податку, що надходить до місцевого бюджету. Проте наслідком таких зусиль є також зниження дотацій вирівнювання, які надаються з державного бюджету (або ж збільшення коштів, що мають бути перераховані з місцевого бюджету до державного бюджету). Це відбувається унаслідок того, що позитивні й негативні трансферти місцевим бюджетам розраховуються за однією і тією самою формулою Ті = аi(Vi Di).
Трансферт Ті розраховується як різниця між прогнозною сумою доходів Di та витрат Vi у місцевого бюджету, скоригованою на коефіцієнт вирівнювання аi Згідно з цією форм