Фiлософсько-правове вчення Гоббса
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Вступ
Англiйська буржуазна революцiя XVII ст. завдала удару по феодалiзму i вiдкрила простiр для швидкого росту капiталiстичних вiдносин в однiй з ведучих краiн Захiдноi РДвропи. Вона мала незрiвнянно бiльш широкий резонанс, нiж минула за кiлька десятилiть до ii нiдерландська (голландська) революцiя.
Кожна iз суспiльних груп, що приймали участь у революцii, пропонувала своi полiтичнi програми й обТСрунтувала iх вiдповiдними теоретичними викладеннями. Зрозумiло, що цi програми i теоретичнi побудови, на якi вони спиралися, вiдрiзнялися одна вiд одноi за змiстом, соцiально-класовою спрямованiстю.
У кальвiнiстськоi реформацii запозичила свою iдеологiю англiйська буржуазiя. РЖнтереси ii правого крила (багатого купцiв i банкiрiв Лондона, частини обуржуазненого дворянства) представляла релiгiйно-полiтична партiя пресвiтерiан. Позицii середньоi буржуазii i згрупованих навколо неi джентрi захищала партiя iндепендентiв (незалежних). Полiтичною партiСФю дрiбнобуржуазних мiських шарiв були левеллери (зрiвнювачi). З руху левеллерiв видiлилися дiггери (копальники); вони утворили лiвий фланг революцiйноi демократii i найрадикальнiшими засобами вiдстоювали iнтереси сiльськоi бiдноти, мiських низiв.
Супротивники революцii, що обСФднували вiру в непорушнiсть феодальних порядкiв з вiдданiстю королiвському абсолютизму i клерикальним переконанням, не особливо пiклувалися про новизну i вагомiсть тiСФi аргументацii, яку вони пускали в хiд в iдеологiчнiй боротьбi. Ними були узятi на озброСФння концепцiя божественноi природи монархiчноi влади, теорiя патрiархального виникнення i сутi держави.
Серед захисникiв абсолютизму в перiод революцii дуже складну позицiю займав англiйський фiлософ-матерiалiст Томас Гоббс.
1. Погляди Т. Гоббса на державу
Томас Гоббс (15881679), видатний полiтичний мислитель перiоду Англiйськоi революцii, заклав найпершi пiдвалини у фундамент полiтичноi науки Нового Часу. У перiод революцii вiн покинув Англiю, жив у Парижi, де написав вiдомi полiтичнi твори Про громадянина i "Левiафан, чи матерiя, форма i влада держави" (1651р.).
Завдання полiтичноi науки Гоббс вбачав у тому, щоб слугувати викорiненню iз суспiльного життя кровопролить i вiйн, утверджувати благоденство всiх людей. Мислитель мрiяв про такий iдеальний варiант, коли практичну полiтику будуть здiйснювати на основi науки, коли правити будуть не примхи, свавiлля i невiгластво, а Розум, який осягне закони Полiтики, подiбно до того, як вiн осягаСФ аксiоми в геометрii.
Вчення про право i справедливiсть постiйно оспорюСФться пером i мечем, в той же час вчення про лiнii i фiгури не пiдлягаСФ суперечки, тому що не зачiпаСФ iнтереси людей, особливо влада iмущих (якби теорема Пiфагора суперечила iнтересам влади iмущих, то всi книги по геометрii були б спаленi). Однак намiр Гоббса створити вiльне вiд субСФктивних оцiнок полiтико-правове навчання виявилося незбутнiм; при всiй абстрактностi вихiдних позицiй його навчання i логiчностi висновкiв з цих позицiй i висновки, i самi вихiднi позицii несли на собi чiткий вiдбиток бурхливоi полiтичноi боротьби в Англii тiСФi епохи.
Гоббс будував своСФ вчення на вивченнi природи i пристрастей людини. Думка про пристрастi i природу вкрай песимiстичнi: людям властивi суперництво (прагнення до наживи), недовiра (прагнення до безпеки), любов до слави (честолюбство). Пристрастi роблять людей ворогами: людина людинi вовк. Тому в природному станi, де немаСФ влади, що тримаСФ люд у страху, очi знаходяться в станi вiйни всiх проти усiх.
Причину виникнення та iснування полiтичноi влади i держави Гоббс повязував iз природою i якостями людини як РЖстоти Розумноi, але водночас i егоiстичноi, надiленоi сильними природними пристрастями. Природнi пристрастi, насамперед владолюбство, штовхають людей до суперництва, недовiря, породжують жагу слави i, як наслiдок, заздрощi, ненависть, розбрат, ворожiсть i помсту, а в кiнцевому пiдсумку тАЬвiйну всiх проти всiхтАЭ. Це, за Гоббсом, - природний стан людського роду: на вiдмiну деяких вiдомих своiх сучасникiв (нiдерландця Гуго Гроцiя та iн.) Гоббс розглядаСФ як основну якiсть людини не прагнення до спiлкування, а егоiзм, iндивiдуалiзм. Згубнiсть стану вiйни всiх проти усiх спонукуСФ людей шукати шлях до припинення природного стану. Такий шлях указуСФ природнi закони, розпорядження розуму, зауважуСФ Томас Гоббс, пiдкреслюючи, що природне право-воля робити усе для самозбереження, природний закон - заборона робити те, що згубно для життя. Природнi закони говорять: варто шукати миру, усiм потрiбно взаСФмно вiдмовитися вiд права на все, люди повиннi виконувати укладенi ними угоди. Вiдмовляючись вiд природних прав, тобто волi робити усе для самозбереження, люди переносять iх на державу, сутнiсть якого Томас Гоббс визначав як. СФдину особу, вiдповiдальними за дii якоi зробили себе шляхом взаСФмного договору мiж собою величезна безлiч людей, для того щоб ця особа могла використовувати силу i засоби всiх iх так, як вона вважаСФ це необхiдним для iхнього миру i загального захисту.
Прототипом природного стану СФ, згiдно зi вченням Гоббса, не додержавна (родова) органiзацiя, а громадянська вiйна i революцiя з iхнiм хаосом та анархiСФю, епiдемiСФю деморалiзму i кривавих кошмарiв; в цьому випадку державний устрiй провалюСФться в безодню низьких людських iнстинктiв, егоiстичних домагань.
У своСФму природному станi люди, за Гоббсом, не можу