Фiлософсько-правове вчення Гоббса
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Мислитель переконаний: якщо згадане заколотне навчання не викорiнити, то люди стануть схильними дебатувати один з одним i обговорювати велiння держави, а потiм чи коритися не коритися iй у залежностi вiд власного розсуду. Т. Гоббс, однак, призивав використовувати силу закону не проти тих, хто помиляСФться, а проти самих оман.
Важливо вiдзначити, що, по Гоббсу, цiль держави (безпека iндивiдiв) досяжна не тiльки при абсолютнiй монархii: "Там, де вiдома форма правлiння вже установилася, писав вiн, не приходиться мiркувати про те, яка з трьох форм правлiння СФ найкращоi, а завжди варто вибирати, пiдтримувати i вважати найкращою iснуючу".
Не випадково еволюцiя поглядiв Гоббса завершилася визнанням новоi влади (протекторату Кромвеля), що установилася в Англii в результатi скинення монархii. Якщо держава розпалася, заявляв Гоббс, право скинутого монарха залишаСФться, але обовязки пiдданих знищуються; вони вправi шукати собi будь-якого захисника. Побоюючись громадянськоi вiйни та анархii, вiн приносив особистiсть у жертву абсолютистському монархiчному правлiнню.
2. Погляди Т.Гоббса на право та законодавство
Т.Гоббс доводив, що розум i iнстинкт самозбереження спонукають людей до встановлення природних законiв спiльного мирного життя, тобто загальних правил, винайдених розумом. Перший iз цих вихiдних законiв виголошуСФ: Необхiдно прагнути миру i дотримуватись його. Всi iншi закони вказують шлях до досягнення i забезпечення миру. Згiдно з цим визначальне значення для природно-правовоi теорii Гоббса маСФ закон еквiваленту у стосунках мiж людьми. Еквiваленту рiвностi i справедливостi.
Основний змiст аксiоми еквiваленту полягаСФ у взаСФмнiй вiдмовi всiх i кожного вiд безумовноi природноi свободи (тобто вiд сваволi), згоду всiх унормувати свободу. Це з необхiднiстю вимагаСФ вiд кожноi особи взаСФмного визнання прав i свобод за всiма i за кожним, еквiвалентне набуття прав i обовязкiв. По сутi справи, Гоббс тут вiдтворюСФ сформульоване ще в Стародавньому Свiтi золоте правило унормованоi регуляцii суспiльного життя: чини стосовно iнших так, як ти хотiв би, щоб iншi чинили стосовно тебе. РЖ це постаСФ в гобсовiй iнтерпретацii не тiльки як моральна заповiдь, а й як юридична пiдвалина, на якiй тримаються усi iншi природнi правовi аксiоми.
Всi природнi закони можна резюмувати в одному простому правилi, яке доступне для розумiння навiть дуже посереднiй людинi: не роби iншим того чого не хочеш, щоб зробили тобi.
Фiлософiя права Томаса Гоббса вказуСФ на те, що природнi закони мирного спiвжиття мають втiлювати в собi вищi людськi цiнностi, що цi закони, отже, обовязковi не тiльки для iндивiдiв, а й для держави. Тому суверен, пише Гоббс, маСФ право на все, але з тим обмеженням, що як пiдлеглий Бога вiн зобовязаний дотримуватися природних законiв. Внаслiдок свого суверенiтету верховна влада не маСФ нiяких iнших меж, крiм тих, якi встановленi неписаними природними законами, зазначаСФться в Левiафанi.
У вченнi Гоббса проглядаСФ сильна тенденцiя до рацiоналiзацii державного механiзму, полiтичноi влади. Разом iз тим у гобсових працях мiститься iдея розумiння свободи пiдлеглих як iх право робити все те, чого не забороняють закони, встановленi сувереном (свобода купувати i продавати, вибирати своСФ мiiеперебування, своi харчi, свiй спосiб життя, давати на свiй розсуд настанови своiм дiтям i т. д.). Мислитель обТСрунтував ряд конкретних вимог у галузi права, а саме: рiвний для всiх суд присяжних, гарантii права на захист, вiдповiднiсть покарання скоСФному злочину та iншi.
Загалом Томас Гоббс уперше в Новий Час розробив систематизоване вчення про державу, полiтичну владу i право. Його теорiя, заснована на розумi й досвiдi, а не на схоластицi й догматизмi, вiдкривала широкi горизонти подальших дослiджень полiтико-правових явищ. Ряд висновкiв iз гобсового вчення - стосовно природничо-правових законiв про мир, еквiвалент, рiвнiсть, договiр, справедливiсть, власнiсть та iн. - вiдчутно вплинули на становлення i розвиток полiтичноi науки та юриспруденцii Нового Часу, на генезис класичного лiбералiзму.
Висновок
Пiсля опрацювання даноi теми можна зробити висновок, що спочатку джерелом влади Т.Гоббс вважав договiр мiж пiдданими i правителем, що (договiр) не може бути розiрваним без згоди обох сторiн. Однак iдеологи революцii приводили чимало фактiв порушення королем iм же на себе узятих зобовязань; тому, мабуть, Гоббс i формулюСФ трохи iнше поняття суспiльного договору (кожного з кожним), у якому правитель узагалi не приймаСФ участi, а виходить, i не може його порушити.
Влада суверена абсолютна: йому належать право видання законiв, контроль за iхнiм дотриманням, установлення податкiв, призначення чиновникiв i суддiв; навiть думки пiдданих пiдлеглi суверену правитель держави визначаСФ, яка чи релiгiя секта щира, а яка немаСФ.
У працях Гоббса мiститься розумiння волi як права робити те, що не заборонено законом. На його думку цiль законiв не в тiм, щоб удержати людей вiд усяких дiй, а в тiм, щоб дати iм правильний напрямок. Уявлення Т.Гоббса про природу людини значно вiдбивали iнтереси буржуа епохи розвитку капiталiзму, що почалась.
Гоббс будував своСФ вчення на вивченнi природи i пристрастей людини. Ефективною формою держави вiн вважав абсолютну монархiю, але в численних розясненнях i застереженнях, у сутностi давав мiiе революцi