Фiлософсько-правове вчення Гоббса
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ть зберегти мир i тому постають перед загрозою взаСФмознищення. РЖ тут на допомогу iм приходить Його Величнiсть Розум. У поСФднаннi з iнстинктом самозбереження i страхом смертi вiн пiдводить iх до висновку про те, що необхiдно вийти зi стану вiйни всiх проти всiх. А для цього слiд утворити загальну владу, яка забезпечувала б мир i гарантувала б людинi життя, безпеку, спрямувала б ii дii до загального блага. Розвиваючи цi своi iдеi, Гоббс обТСрунтовуСФ концепцiю договiрного походження полiтичноi влади.
Держава, пише Гоббс, виникаСФ на основi суспiльного контракту, договору мiж людьми. Вона СФ витвором всемогутньоi правовоi угоди, яка набуваСФ у повсякденному життi унiверсальноi юридичноi форми. Звiдси i необхiднiсть юридизування полiтичного життя, державностi, державних iнституцiй. Таким чином у вченнi Гоббса договiр виступаСФ як основа виникнення держави, як своСФрiдна угода i згода пiдвладних визнати необхiднiсть полiтичноi влади.
Поряд з договором Гоббс видiляСФ ще одну системоутворюючу ознаку держави - полiтичну владу. Звiдси i його визначення держави:
тАЬДержава СФ сукупною особою, за дii якоi зробила себе вiдповiдальною шляхом обопiльного договору величезна кiлькiсть людей з тим, щоб ця особа могла використовувати силу i засоби цих людей для iх миру i захисту так, як вважатиме необхiднимтАЭ.
Той, хто СФ носiСФм цiСФi сукупноi особи, називаСФться сувереном i про нього говорять, що вiн маСФ верховну владу. А всякий iнший його пiдлеглий. У результатi виникають особливi звязки багатьох людей, стосунки панування i пiдпорядкування. РЖнакше кажучи, виникаСФ полiтичний стан як такий. Так, за Гоббсом, утворюСФться тАЬполiтичне тiлотАЭ, - творiння людського розуму, людських рук схоже на них. СвоСФрiдна величезна штучна людина, яку Гоббс порiвнюСФ з Левiафаном (бiблейським чудовиськом) i уподiбнюСФ ii земному богу.
Нормальним, здоровим полiтичним тiлом Гобс вважав такий суспiльний стан, коли забезпечуСФться право на життя, мир, безпеку i благополуччя народу, справедливе спiвiснування. РЖз цих позицiй вiн визначав якiсть полiтичноi влади, ii право i спроможнiсть.
У Гоббса основним критерiСФм визначення повноважень полiтичноi влади виступаСФ насамперед здатнiсть влади подолати вiйну всiх проти всiх, тобто подолати екстремальний стан суспiльства. Тому верховна влада, пише автор Левiафана, така обСФмна, наскiльки це можна собi уявити. Одне слово, влада суверена абсолютна: йому належить право видавати закони, здiйснювати контроль за iх виконанням, запроваджувати податки, призначати чиновникiв i суддiв тощо. При цьому, однак, Гоббс не допускав засилля iндивiдуальноi волi правителя-суверена у суспiльному життi. Подiбно до того, як Бог логiчна першопричина Всесвiту не втручаСФться у природний стан речей, так i суверен: як юридично-логiчна першопричина полiтичноi влади вiн не втручаСФться в засновану на природних i позитивних законах дiяльностi структуру полiтичного механiзму.
З погляду Т. Гоббса, держави можуть виникати не тiльки через добровiльну згоду iндивiдiв утворити СФдину особу (представлену однiСФю людиною або зборами людей) i пiдкоритися iй в надii на те, що вона зумiСФ захистити iх вiд усiх. РЖнший шлях придбання верховноi влади силою. Держави, що зявляються на свiтло за допомогою фiзичноi сили, мислитель вiдносить до заснованого на придбаннi; до них вiн особливоi прихильностi не виявляСФ.
У вченнi про право i державу Томас Гоббс вiдкинув теорii божественного пристрою суспiльства i захищав теорiю суспiльного договору. Гоббс, подiбно Бодену, визнаСФ тiльки три форми держави. Вiн вiддаСФ перевагу необмеженоi монархii (благо монарха тотожно благу держави, право спадкування додаСФ державi штучну вiчнiсть життя i т.д.).
Особливiсть вчення Гоббса в тiм, що гарантiСФю правопорядку i законностi вiн вважав необмежену владу короля, з осудом поставився до громадянськоi вiйни, доглянувши в нiй вiдродження пагубного стану "вiйни всiх проти всiх". Оскiльки ж така вiйна, по його теорii, випливала з загальноi ворожостi iндивiдiв, Гоббс i виступав у захист "королiвськоi всемогутностi".
Надiлена абсолютною владою держава повинна виконувати, по Т. Гоббсу, не однi тiльки полiцейсько-охороннi функцii. РЗi задача: заохочувати всякого роду промисли, як судноплавство, землеробство, рибальство, i всi галузi промисловостi, що предявляють попит на робочi руки; силомiць примушувати до працi фiзично здорових людей, тiкаючих вiд роботи. РЗй слiд займатися виховно-просвiтительською дiяльнiстю (особливо тлумаченням пiдданим, як безмежна влада суверена i як безумовнi iхнi обовязки перед ним).
Держава гарантуСФ своiм пiдданим волю, що СФ у Т. Гоббса правом робити все те, що не заборонено цивiльним законом, зокрема купувати i продавати й iншим способом укладати договори один з одним, вибирати своСФ мiiеперебування, iжу, спосiб життя, наставляти дiтей за своiм розсудом i т.д..
Активна роль держави виявляСФться в енергiйнiй боротьбi з тими вченнями, що послабляють або ведуть державу до розпаду. Суть одного з цих заколотних навчань формулюСФться, на погляд Т. Гоббса, у наступному тезi: кожнiй окремiй людинi належить право на розрiзнення суспiльного добра i зла, справедливого i несправедливого, а тому вiн сам суддя в питаннi про те, якi дii гарнi i якi дурнi. Для Т. Гоббса СФдине мiрило добра i зла - цивiльний закон, СФдиний суддя - законодавець (монарх або збори, що уособлюСФ суверена, людей).