Фiлософськi iдеi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
нин повинен вiрити в богiв, приносити iм жертви i виконувати всi релiгiйнi обряди, вивчати свiт, пiднебiння, планети.
тАЬСократiвськийтАЭ метод, що мав своiм завданням виявлення тАЬiстинитАЭ шляхом бесiди, суперечки, зявився джерелом iдеалiстичноi тАЬдiалектикитАЭ. Дiалектика Сократа - це вчення про подолання протирiччя, заперечення протирiччя, недопущення протирiччя. Сократ вперше поставив питання про субСФктивну дiалектику, про дiалектичний спосiб мислення. Основнi складовi частини тАЬсократiвськоготАЭ методу: тАЬiронiятАЭ i тАЬмайевтикатАЭ - формою, тАЬiндукцiятАЭ i тАЬвизначеннятАЭ - за змiстом.
тАЬСократiвськийтАЭ метод - це перш за все метод послiдовно i питань, що систематично ставляться, мають своiй на метi приведення спiвбесiдника до протирiччя з самим собою, до визнання власного неуцтва. У цьому i полягаСФ сократiвська тАЬiронiятАЭ.
Проте Сократ ставив своiм завданням не лише тАЬiронiчнетАЭ розкриття протирiч в затвердженнях спiвбесiдника, але i подолання цих протирiч з метою добитися тАЬiстинитАЭ. Тому продовженням i доповненням тАЬiронiiтАЭ служила тАЬмайевтикатАЭ, тобто така форма бесiди, при якiй умiння вести дiалог означало умiння ставити навiднi питання. Сократ хотiв цим сказати, що вiн допомагаСФ своiм слухачам народитися до нового життя, до пiзнання тАЬзагальноготАЭ як основи дiйсноi моралi.
Основне завдання тАЬсократiвськоготАЭ методу - знайти тАЬзагальнетАЭ в моральностi, встановити загальну етичну основу окремих, приватних доброчесностей. Бесiда Сократа виходить з фактiв життя, з конкретних явищ. Вiн порiвнюСФ окремi етичнi факти, видiляСФ з них загальнi елементи, аналiзуСФ iх, аби виявити що перешкоджаСФ iх обСФднанню моменти, що перечать, i, кiнець кiнцем, зводить iх до вищоi СФдностi на основi вiдшуканих iстотних ознак. Таким дорогою вiн досягаСФ загального поняття. Це завдання маСФ бути дозволене за допомогою своСФрiдноi тАЬiндукцiiтАЭ i тАЬвизначеннятАЭ.
тАЬРЖндукцiятАЭ i тАЬвизначеннятАЭ в дiалектицi Сократа взаСФмно доповнюють один одного. РЖндуктивне мiркування призначене для визначення поняття, i це поняття повинне виражати СФство або природу речi, тобто нiж насправдi вона СФ. З повною пiдставою можна стверджувати, що Сократ стояв у витокiв формування у фiлософii загальних понять. Якщо тАЬiндукцiятАЭ - це вiдшукання загального в приватних доброчесностях шляхом iх аналiзу i порiвняння, то тАЬвизначеннятАЭ - це встановлення пологiв i видiв, iх спiввiдношення, тАЬсупiдрядностiтАЭ.
До сказаного необхiдно додати, що дiалектика i iдеi про пiзнання у Сократа тiсно переплетенi з його телеологiСФю, тобто вченням про доцiльнiсть. Телеологiя Сократа виступаСФ в украй примiтивнiй формi. Органи чуття людини своСФю метою мають виконання певних завдань: мета очей - бачити, вух - слухати, носа - нюхати i тому подiбне Рiвним чином боги посилають свiтло, необхiдне людям для зору, нiч призначена богами для вiдпочинку людей, свiтло мiсяця i зiрок маСФ своiй на метi допомагати визначенню часу. Боги пiклуються про те, аби земля виробляла iжу для людини, рух сонця вiдбуваСФться на такiй вiдстанi вiд землi, аби люди не страждали вiд зайвого тепла або надмiрного холоду i тому подiбне
Однiй з проблем, що хвилюють фiлософа, була проблема релiгii. Сократ не був атеiстом, як не був i благочестивим захисником iснуючого пантеiзму.
Держава i суспiльство, мораль, полiтика, право, проблеми вiйни i свiту теж займали Сократа, хоча вiн сторонився будь-якоi суспiльноi i державноi дiяльностi. Сократ не спiвчував державнiй системi, що iснувала в Грецii, суспiльству з його вдачами i звичаями гинучого полiсу.
Монархiя, з точки зору Сократа, тим вiдрiзняСФться вiд тиранii тим, що спираСФться на законнi права, а не на насильницький захват влади, а тому i володiСФ моральним значенням, вiдсутнiм в тиранii. Аристократiю Сократ вiддаСФ перевазi над всiма iншими державними формами, особливо направляючи вiстря своСФi критики проти античноi демократii як неприйнятноi iз його точки зору аморальноi форми державноi влади.
Слiд згадати, що Сократ намiтив так само класифiкацiю державних форм, виходячи з основних положень свого этико-полiтичного учення. Державнi форми такi: монархiя, тиранiя, аристократiя, плутократiя i демократiя.
Таким чином, Сократом завершуСФться натурфiлософський перiод в iсторii старогрецькоi фiлософii i починаСФться новий, можна сказати, фiлософський етап, який отримуСФ свiй подальший розвиток в роботах Платона i Арiстотеля.
Список використаноi лiтератури
- А.Г. Спiркин. Фiлософiя: Пiдручник.- М.: Гардарiки, 1999.- 816с.
- О.Д. Волкогонова, Н.М. Сидорова. Основи фiлософii: Пiдручник.- М.: РЖД тАЬФОРУМтАЭ: РЖНФРА - М, 2006.- 480 с.
- П.В. АлексСФСФв, А.В. Панiн. Фiлософiя: Пiдручник. Видання третСФ.- М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001.- 608 с.