Фiлософська культура особи та ii суспiльна значущiсть
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
еальна, жива культура невiддiльна вiд суспiльноi людини субСФкта культури, спiввiднесеного зi створеним ним обСФктним свiтом. Сама людина формуСФ себе в процесi своСФi дiяльностi як культурно-iсторична iстота. РЗi людськi якостi СФ результат засвоСФння нею мови, прилучення до iснуючих в суспiльствi цiнностей, традицiям, оволодiння властивiй данiй культурi прийомами i навичками дiяльностi i т.д. бiологiчно ж людинi даСФться лише органiзм, що володiСФ певною будовою, задатками, функцiями. Тому не буде перебiльшенням сказати, що культура являСФ собою мiру людського в людинi, характеристику розвитку людини як суспiльноi iстоти. Отже, культура iснуСФ в постiйнiй взаСФмодii свого зовнiшнього матерiалiзованого вираження iз самою людиною. Ця взаСФмодiя полягаСФ в тому, що людина засвоюСФ створену ранiше культуру, розграничуСФ ii, роблячи тим самим передумовою своСФi дiяльностi, i коiть культуру, створюючи нове, розграничуСФ своi знання i цiнностi, умiння i здiбностi, свою родову людську сутнiсть.
Людина, звичайно, сприймаСФ культуру вибiрково пiд впливом переваг, обумовлених багатьма обставинами. РЖ лише на основi цiСФi засвоСФноi нею культури вона виявляСФться здатною розвиватися далi. Як субСФкт культури людина вносить у неi щось нове. У спiввiдношеннi освоСФння i творчостi культури закладена маса проблем i протирiч. Щоб у них розiбратися, треба хоча б у самому загальному видi проаналiзувати проблему розвитку культури.
Фiлософiя вивчаСФ культуру не як особливий обСФкт, що пiдлягаСФ дослiдженню поряд iз природою, суспiльством, людиною, а як загальну характеристику свiту як цiлого. Фiлософське розумiння культури СФ осмислення вираженого в нiй прагнення до безмежностi й унiверсальностi людського розвитку. Для фiлософа здатнiсть свiту як би випромiнювати iз себе людський смисл характеризуСФ його як явище культури. З погляду фiлософii, культура СФ увесь свiт, у якому людина знаходить себе.
Тут ми будемо ТСрунтуватися на дiяльнiсному пiдходi в розумiннi культури. У рамках цього пiдходу вона розглядаСФться як спосiб органiзацii i розвитку людськоi дiяльностi. Культура це своСФрiдний генотип суспiльного органiзму, що визначаСФ ii будову i розвиток. Вона представлена в продуктах матерiальноi i духовноi працi, у соцiальних нормах i духовних цiнностях, у вiдносинах людини до природи i мiж людьми.
Людський свiт величезний, строкатий i рiзноманiтний полiтика, економiка, релiгiя, наука, мистецтво i т.д. Усi цi сфери людськоi дiяльностi переплетенi i впливають один на одного. Кожна сфера СФ вiдображенням iнших. Можна, звичайно, розглядати людину по частинами в рамках полiтичноi чи iншоi сфери. Наприклад, полiтична культура буде мiстити в собi найкращi способи полiтичного вибору i дii, цiнностi й iдеали полiтичноi перебудови суспiльства, оптимальнi форми соцiальних взаСФмин людей у ходi взаСФмоузгоджень iхнiх iнтересiв i т.д.
У моральнiй культурi фiксуСФться досягнутий суспiльством рiвень уявлення про добро, зло, честь, справедливiсть, обовязки i т.д. Цi уявлення, норми регулюють поведiнку людей, характеризують соцiальнi явища. Засвоюючи моральнi погляди i принципи, iндивiд перетворюСФ iх у моральнi якостi i переконання.
Естетична культура суспiльства мiстить у собi естетичнi цiнностi (прекрасне, пiднесене, трагiчне i т.д.), способи iх створення i споживання. Специфiка естетичного сприйняття полягаСФ в тому, що люди, iхнi вчинки, продукти дiяльностi, явища природи, сприймаються насамперед почуттСФво, у iхнiй зовнiшнiй виразностi.
Зараз найважливiшого значення набуваСФ екологiчна культура. Драматична ситуацiя, що переживаСФ сучасне суспiльство, багато в чому обумовлена катастрофiчними змiнами, що вiдбуваються в природному свiтi в результатi людськоi дiяльностi. Екологiчна культура мiстить новi цiнностi i способи виробничоi, полiтичноi й iншоi дiяльностi, спрямованi на збереження Землi як унiкальноi екосистеми.
РДднiсть свiту культури визначаСФться цiлiснiстю останнього, дiючого як цiлiсна iстота. Культура не iснуСФ поза своiм живим носiСФм - людиною.
РЖндивiд засвоюСФ ii через мову, виховання, живе спiлкування. Картина свiту, оцiнки, цiнностi, способи сприйняття природи, часу, iдеали закладаються у свiдомiсть особи традицiСФю i, непомiтно для iндивiда, змiнюються в процесi суспiльноi практики. Бiологiчно людинi даСФться тiльки органiзм, що володiСФ лише певними задатками, потенцiйними можливостями.
Особливе мiiе у свiтi культури займаСФ ii морально-етичнi i естетичнi аспекти. Мораль регулюСФ життя людей у всiляких сферах у побутi, у родинi, на роботi, у науцi, у полiтицi i т.д. У моральних принципах i нормах вiдкладаСФться все те, що маСФ загальне значення, що складаСФ культуру мiжлюдських вiдносин. РД унiверсальнi, загальнолюдськi уявлення про добро i зло, наприклад, такi, як не укради, не убий, не прелюбодiй iншi, зафiксованi в Бiблii. РД груповi, iсторично обмеженi уявлення про те, що таке добре i що таке погано. У будь-якому випадку практика мiжлюдських звязкiв осмислюСФться як добро, шляхетнiсть, справедливiсть.
Сфера естетичних вiдносин до дiйсностi носить усеосяжний характер. Краса, прекрасне, гармонiчне, витончене усi цi цiнностi людина знаходить i в природi, i в суспiльствi. Естетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак притаманний кожнiй людинi. Звичайно, ступiнь розвиненостi, досконалостi естетичноi культури у рiзних людей рiзна. РЖсторично мiн?/p>