Фiлософiя Середньовiччя i Вiдродження
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
важливу роль розуму (Дж. Бруно навiть пiддав критицi емпiризм). Правда, в творчостi деяких фiлософiв ще зберiгався зв'язок iз середньовiчними та релiгiйними традицiями. Проте загалом, допускаючи iнодi як компромiс пiзнання з iснуванням вiри, фiлософи Вiдродження стояли на грунтi матерiалiстичноi гносеологii, про що свiдчать такi ii положення:
- визнання пiзнаваностi людиною навколишнього свiту таким, яким вiн СФ;
- визнання дii зовнiшнього свiту як джерела пiзнання на органи чуття, якi переробляють результати цiСФi дii;
- заперечення природжених iдей i якоiсь особливоi нематерiальноi субстанцii, яка нiбито керуСФ процесом пiзнання л години;
визнання великоi сили розуму i логiчноi дiяльностi, без якоi одними лише чуттСФвими образами не можна досягти iстинного знання.
Для гносеологiчних i натурфiлософських учень епохи Вiдродження характерна дiалектичнiсть. Метафiзика i механiцизм склалися тiльки в XVII ст. Значний вклад у теорiю пiзнання внесли Дж. Бруно, Микола Казанський, Мiшель Монтель та iншi мислителi епохи Вiдродження.
Змiнювались погляди на людину та мiiе ii у Всесвiтi. Теоцентризм витiсняСФться антропоцентризмом. Людину стали розумiти як вiльну i необмежену в своiх можливостях. Свiтське мислення, яке виводило людину iз релiгiйноi компетенцii, перетворювало ii на найвищу цiннiсть, ставило ii у центр свiтоглядноi перспективи.
Переглядалися й погляди на суспiльство. Паралельно з боротьбою проти церковного абсолютизму робилися спроби обТСрунтувати iдею громадянського суспiльства, яке було б незалежним вiд релiгiйних санкцiй (Н. Макiавеллi, Ж. Боден).
В епоху Вiдродження виникли й першi соцiалiстичнi утопii (Т. Мора, Т. Кампанелли), якi мають глибокий сенс як iдеал майбутнiх поколiнь, хоч i неодноразово були використанi для авантюристичних експериментiв.
Етичнi концепцii Вiдродження перебували пiд впливом епiкурейськоi школи, яка найбiльше вiдповiдала iдеалам гуманiзму, тiй жадобi життя, земного щастя, всебiчного розвитку особистостi, реабiлiтацii земноi краси, якi були притаманними для молодоi буржуазii. Зрозумiло, що атараксiя епiкурейцiв i апатiя стоiкiв були неприйнятними для етики Вiдродження. Необхiдно зазначити, що в етицi цiСФi епохи мали мiiе елементи iндивiдуалiзму, егоiзму та волюнтаризму.
У сферi естетики Вiдродження не залишило завершених теоретичних систем. Проте талановитi митцi тiСФi епохи в трактатах, присвячених проблемам теорii мистецтва, часто виходили у сферу естетичноi науки. Це стосуСФться насамперед праць генiального митця i вченого Леонардо да Вiнчi.
Вiдомими мислителями Вiдродження були Г. Галiлей, М. Коперник, Дж. Бруно, Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Кампанелла та багато iнших.
РЖ все ж фiлософiя Вiдродження не повнiстю порвала зi схоластикою. Хоч вона й заперечила теологiю, замiнивши ii науково-рацiоналiстичними i натуралiстичними теорiями, та все ж залишилась перехiдною на шляху до послiдовних форм науково-фiлософського свiтогляду.
фiлософiя середньовiччя вiдродження
ЛРЖТЕРАТУРА
1.Августин. Исповедь. - М., 1991.
2.Боэций. Утешение философией и другие трактаты. - М., 1990.
.Баргош Юзеф. Фома Аквинский. - М., 1975.
.Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. - М., 1980.
.Гуревич А.Л. Проблема средневековой народной культуры. -М., 1981.
.Гуревич А.Я. Средневековый мир. - М., 1990.
.Эстетика Ренесанса: В 2-хт. - М., 1981.
.История диалектики XIV-XVIII веков. - М., 1974.
.История философии в кратком изложении. - М., 1991.
.Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1978. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. Латинская патристика. - М., 1979.
.Николай Кузанский. Соч. в 2-х т. - М., 1979. Ротердамский Эр. Похвала глупости. - М., 1956. Соколов В.В. Средневековая философия. - М., 1979. Соколов В.В. Европейская философия XV - XVIII веков.
12.-М., 1982.
13.Стяжкин Н.И. О развитии идей философии природы в средние века // Философские науки. - 1983. - № 2.
14.Чернышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М, 1991.