Філософія самореалізації людини
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
?а (стратегія і тактика, хронологічний план) і способи їх формування. Як видимий, педагогічна антропологія підкреслює необхідність цілеспрямованої дії на особу з метою розвитку соціально значущих якостей, причому наполягає на системності таких дій.
Загальним положенням сучасних педагогічних теорій стало твердження, що ефективним можна рахувати лише те навчання, яке будить в людині духовність, прагнення до самопізнання і самовизначення. Навчання, з якого виключена духовно-етична складова, яке орієнтоване лише на отримання знань і вузьких технологій, неминуче веде до збіднення і кризи особи. У звязку з цим метою освіти визнається максимальний розвиток здібностей особи, активне включення її в життєдіяльність суспільства і можливість подальшого саморозвитку і самовдосконалення.
Важливо відзначити ту обставину, що в цих роздумах виявляється тісний звязок філософії з педагогікою: філософія розуміється як наука про цінності, а педагогіка предстає, як відзначали П.Ф. Каптерев і С.І. Гессен, прикладною філософією, або наукою про те, як ці цінності прищепити особі в процесі її виховання і розвитку.
Джерелом формування повноцінної особи є здібність людини до саморозвитку, а результативність залежить від активності і готовності індивіда до самовиховання, а також від правильного визначення цілей, способів, методів і засобів, вживаних в процесі виховання. У роботах по психології аналізуються внутрішні механізми дії потреби в самореалізації, що розуміється як процес реалізації власних можливостей, що забезпечує сенс і цінність існування людини і що виявляється в звязку ціннісних орієнтації з психічною структурою. Можна вказати на роботи К.А. Абульханової-славськой, Б.Г. Ананьева, А.Г. Асмолова, А.А. Бодальова, Н.Р. Бітянової, Л.С. Вигодського, Л.А. Коростильовой, А.Н. Леонтьева, В.Н. Мясищева, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна і ін.
Особа при такому підході розглядається як єдність психічних процесів окремої людини. Увага акцентується на субєктивності (самозвеличанню), саморозвитку як фундаментальній здатності людини ставати і бути справжнім субєктом свого власного життя;
Здатності перетворювати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення. Саморозвиток виступає тут як основний внутрішній механізм розвитку особи, що виявляється в системі відносин в соціумі, установках і мотивах діяльності і, відповідно до цього, основним психологічним принципом саморозвитку служить трансформація і розвиток смислових утворень особи унаслідок динамічних відносин надситуативної активності і установки...Саме уявлення субєкта про способи і засоби діяльності відкривають йому власну ідентичність. При цьому наголошується, що основними характеристиками саморозвитку є ціннісні орієнтації, особові сенси, самооцінка, мотиваційно-вольові компоненти.
Саме вони визначають спрямованість і динаміку саморозвитку, зрілість і гармонійне поєднання особових компонентів, дають можливість самовдосконалення, особового зростання.
Завдяки діяльності і власним зусиллям людини створюється середовище, сприятливе для саморозвитку і самореалізації особи, а через розширення соціальних звязків, включення особи в новий вигляд діяльності створюються принципово нові внутрішні можливості для розвитку. Так Л.С. Виготський показав в своїх дослідженнях, що особа є наслідком соціального способу життя, вона не врожденна, а виникає в процесі оволодіння культурою, регуляції своєї поведінки. А.Г. Асмолов в контексті історико-еволюційного підходу в психології вважає, що освіта виступає як механізм соціогенеза, що підтримує або елімінуючий прояви індивідуальності особи в природно-історичному процесі, а варіативність виступає як спосіб розширення можливостей особи на її життєвому шляху.
ВИСНОВКИ
Отже, особистість - це людський індивід в аспекті його соціальних і духовних якостей, що формуються в процесі історично конкретних видів діяльності і суспільних відносин. У особі цінується автономність, здатність індивіда бути паном самому собі, готовність до самопізнання і самореалізації. Автономність особистості, повязана з орієнтацією на цінність свободи (що припускає розвиток інтелекту і волі), виявляє себе і як незалежність до чого-небудь, і як ініціативність, і як відповідальність. Здатність індивіда бути паном самому собі припускає орієнтацію на причетність і виявляє себе як самодисципліна, як готовність підпорядковувати свою поведінку єдиної життєвої стратегії завдяки добровільно вибраним принципам. Готовність індивіда до самопізнання, саморозвитку і самореалізації повязана з його здатністю виступати не тільки як обєкт, але і субєкта суспільних відносин і культури, але бути творцем по відношенню до самого собі. Ефективне вирішення проблем особового саморозвитку неможливе без і поза оволодінням філософською культурою. Сократ - явно особа і філософствує; а, може бути, той факт, що він філософствує, - запитує Мамардашвілі, - повязаний з тим, що він конституює себе як особу?.
Аналізуючи проблему особового розвитку в соціально-психологічному аспекті, А. Маслоу розробив ієрархічну теорію потреб, розташувавши їх у висхідному порядку - біологічні, екзистенціальні, соціальні, престижні і духовні. Він вважає, що потреба в самореалізації це по суті потреба стати особою, бо тільки там, де починаються вищі духовні потреби, починається особа. Ж.Ж. Руссо свого ч?/p>