Філософія самореалізації людини
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
°ння розглядається на їх власній основі, їх внутрішня звязність трактується на рівних правах з їх зовнішніми звязками, а у ряді випадків як форма, що активно перетворює зовнішні воздействия1. Ми спостерігаємо складність і багатозначність трактування поняття самореалізація, що обумовлене різноманіттям взаємозвязків індивіда з соціальним середовищем і виявляється в прагненні активного перетворення цього середовища відповідно до своїх потреб, інтересів, можливостей.
Дослідження основних умов і механізмів самореалізації особи йде в рамках загальнофілософських концепцій людини, його включеності в життєдіяльність суспільства, що дозволяє зрозуміти основні шляхи розвитку особи і чинники, що впливають на нього. Вивчення проблеми самореалізації особи має давні традиції, як в художній, так і в науковій літературі. Але, в основному, розглядаються окремі сторони проблеми, підкреслюється специфіка її аналізу в різних науках і областях знань.
Самореалізація розуміється як процес якнайповнішого виявлення і здійснення особою своїх можливостей, досягнення намічених цілей у вирішенні особисто значущих проблем, що дозволяє максимально повно реалізувати свій творчий потенціал. Таким чином, поняття Самореалізація особи визначається як а) реалізація сутнісних сил або людської природи, би) максимальне розкриття її творчого потенціалу, в) якнайповніше використання своїх здібностей, талантів, можливостей в прагненні розкрити себе з відчуттям повноти життя. Крім того, уживається цілий ряд близьких понять, таких як саморозвиток (І. Кант, К.Д. Ушинський, П.Ф. Каптерев, СІ. Гессен), сенс життя (С.Л. Франк, В. Франкл, А.Г. Москаленко, В.Ф. Сержантів і ін.), особовий сенс (А.Н. Леонтьев), життєва стратегія (К.А. Абулханова-Славська), самоактуализація (Д. Роджерс, А. Маслоу), самоствердження, доля (Л.Н. Коган), самодетермінація (Т.М. Ярошевський), шлях до себе, які повязані з поняттям самореалізації особи. Не дивлячись на смислову близькість цих понять, вони не рівнозначні, тому необхідно провести їх аналіз з метою розмежування і визначення звязку з процесом самореалізації особи.
Розгляд суті, умов і чинників самореалізації особи з позицій різних соціогуманітарних наук, в контексті соціальної життєдіяльності і життєвого шляху, дозволяє прослідкувати вплив ціннісної системи на цей процес.
Самореалізація звязується, як правило, з проблемою формування установок і ціннісних орієнтації особи під впливом освіти як основної системоутвррюючої цінності (роботи І.В. Бестужева-Лади, Б.М. Бім-Бада, Е.В. Бондаревської, Б.С. Гершунського і др).
Один з основоположників вітчизняної філософії утворення -П.Ф. Каптерев (1849-1922) - цілком обґрунтовано розглядав саморозвиток людини початковою основою для всього педагогічного процесу. Розвиваючи услід за К.Д. Ушинським ідею національного виховання як основу гуманізації особи, він відзначав, що педагогічний процес є всебічне удосконалення особи на грунті її органічного саморозвитку і в міру її сил, згідно соціальному ідеалу . Основним завданням розвитку людини видатний російський педагог вважав стратегію виховного ідеалу, що додає педагогічному процесу цілеспрямований ідеалоподібний характер. При цьому суть соціального ідеалу убачалася їм в єдності загальнолюдських і національних духовно-етичних цінностей. Вітчизняний мислитель і педагог пропонував будувати на основі цих цінностей систему цілеспрямованого виховання самостійної особи, оскільки був переконаний, що сама людина володіє здатністю до самовдосконалення. Важливо відзначити і те, що ідеал формованої особи, згідно П.Ф. Каптереву, повинен бути вільний від національно-конфесійної винятковості. У звязку з цим він висував на перший план завдання формування міцного фундаменту широкого і світлого світогляду, а також необхідність практичного виховання з урахуванням умов російського життя.
Як видимий, звернення П.Ф. Каптерева до філософської антропології дозволило йому зрозуміти цілі освітнього процесу як культурні цінності, виступаючі підставами формування і саморозвитку особи.
Ці ідеї розвивалися в працях С.І. Гессена, В.В. Зеньковського, С.Л. Франка, а також в роботах філософськи орієнтованих сучасних теоретиків педагогічної антропології, схильних розглядати освіту як формування культури саморозвитку особи.
Педагогічний підхід акцентує складність і взаємозвязок цілей особи і суспільства, де головним питанням ставиться духовний розвиток особи, її активності, самостійності, здібності до критичного мислення, рефлексії, поступовому зєднанню особистого і соціального досвіду в спеціально організованому розвиваючому середовищі. Освіта стає найважливішим засобом повноцінного розвитку особи, а значить, і суспільства. Так, наприклад, Б.М. Бім-бад цілком вірно відзначає, що для розвитку суспільства і особи ...необхідні такі особливі властивості, здібності, достоїнства (досконалість) останньою, які самі по собі і випадково не формуються або формуються в недостатній для блага суспільства і самої особи ступеня. Ці додаткові людські властивості, достоїнства і здібності задаються не довільно...в що б те не стало повинні бути отримані на користь відтворення прогресу суспільства... можуть бути сформовані в кожному індивідові. Для формування необхідної і можливої додаткової досконалості існує їх системний набір, програ?/p>