Філософія самореалізації людини
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
ою активністю, творчою діяльністю, яка виступала як головний чинник самореалізації особи, індивідуалізації.
Західноєвропейська філософія XVII століття розглядала головним чином проблему пізнання, яка виступила на перший план. Розробка проблеми привела до виникнення двох протилежних пізнавальних концепцій: емпіризму і раціоналізму. Проблема людини, його пізнавальної здатності і свободи в цей період вирішувалася за допомогою раціоналістичної установки. Французька філософія XVIII в. розглядала її також з позицій раціоналізму.
Одній з найважливіших філософських проблем, повязаних з людиною, є проблема співвідношення природного і соціального в його історичному і індивідуальному розвитку.
Соціоантропогенез повязаний з тим, що передлюдина в процесі трудової діяльності змінювала свої руки, пристосовувавши їх до примітивних знарядь праці, формував свою мову і мову, призначені перш за все для спілкування з людьми. Важливими етапами на шляху становлення людини зявилися залучення його до вогню, здобичі вогню, а також приручення тварин, що збільшило його сили в його відносинах з природою. Людина (людина розумна Homo sapiens), що остаточно сформувалася, вже володіла всіма біологічними і соціальними якостями, необхідними для здійснення свого суспільно-історичного розвитку.
Склалися дві концепції про природу людини:
соціологізаторські розповсюдилися особливо широко серед прихильників марксистської філософії на основі тези про людину як сукупність суспільних відносин. Вважалося, що ніяких особливих биолого-генетических завдатків індивідуум не має, що соціальна не тільки особа, але і вся биолого-физиологическая структура людини;
біологізаторські загальною межею, є тлумачення суті людини переважно з позицій біології.
Головним двигуном суспільного розвитку є боротьба за існування і природний відбір. Виживають тільки сильні (іноді при цьому уживається поняття надлюдина), гинуть або повинні гинути всі слабкі і непристосовані до середовища.
Проблема самореалізації існує на всьому протязі історії. Важливе значення вона має як для великих соціальних груп, так і для конкретної людини. Як правило, самореалізація особи повязана з саморозвитком людини як переважно духовної істоти. В цьому випадку одним з основних для індивіда є питання про те, як залишитися активним членом суспільства і, в той же час, досягти глибинних рівнів свого Я.
Це питання вирішувалося по-різному в різних культурах і в різні історичні епохи. Дослідженню одного з аспектів даної проблеми і присвячена дана стаття.
Метою дослідження даної роботи є розгляд проблеми самореалізації особи на прикладі конкретній філософській традиції. Це брахманістська традиція, що є одній з найважливіших в індійській культурі.
Із зрозумілих причин в роботі неможливо розглянути всі повязані з брахманізмом філософські напрями і тексти.
Як останні публікації в першу чергу необхідно відзначити перевидані наново тексти Упанішад і вперше опубліковані Ньяя-сутри і Ньяя-бхашья, що дозволяють досліджувати проблему самореалізації брахманістська традиції достатня повно.
З робіт загального характеру слід зазначити монографію В.К. Шохина Брахманістська філософія. Початковий і ранньокласичний періоди, що є першою російською мовою узагальнювальною працею, присвяченою брахманістській традиції історико-філософського процесу в Індії. А також роботу В.Г. Лисенко, А.А. Терентьева і В.К. Шохина Рання буддійська філософія. Філософія джайнізму, яка включає дві самостійні частини і присвячена неортодоксальним традиціям індійської філософії буддизму і джайнізму. У ній досліджуються філософські аспекти раннього буддизму і зроблена спроба визначити його значення в загальному комплексі буддійського догматизму і релігійної практики.
Час ставить нові завдання перед сучасним суспільствознавством, постійно перевіряючи на міцність ключові принципи і методології різних його направлений. Не є виключенням і наукова теорія суспільства. У даній статті ми намагаємося експлиціювати інтерпретативні і прогностичні можливості наукової соціальної філософії у сфері аналізу феноменів і процесів сучасної соціальної реальності. Ми розглядаємо процес індивідуалізації соціального буття західних суспільств і на основі науково-філософської концепції реалізації сутнісних сил людини пропонуємо типологію самореалізації і встановлюємо характер дії індивідуалізації на самореалізацію.
Процес індивідуалізації цікавий вже тим, що знаходиться в центрі уваги як зарубіжних (Ж. Ліповецки Е. Гидденс, У. Бек), так і вітчизняних (Г.Г. Ділігенський, В.С. Барулін) дослідників, які, хоча і належать до різних наукових традицій, виходять з різних теоретичних посилок і розглядають модифікації соціальної реальності в різних перспективах, проте, сходяться в своїх виводах по багатьом параметрам, часто навіть не підозрюючи про роботу друг друга.
Центральною проблемою сучасної ситуації в західних суспільствах є дезінтеграція соціокультурної гомогенності модерна і супутня їй релятивізація цінностей, моральних засад, образа життя. Причини подібної ситуації багато соціальних філософів бачать в корінних трансформаціях сучасної західної цивілізації. Точкою відліку практично для всіх соціальних теоретиків служить проект модерна. У відмінність ось багатьох філософів постмодерністської орієнтації, що оголосили про кінець проекту Освіти, німецький со?/p>