Фiлософiя Нового часу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? i споглядання. До найвищих з вiдомих нам класiв монад Лейбнiц вiдносив душi людей, здатнi до мислення i самосвiдомостi. Заслугою онтологii Лейбнiца було те, що вiн наблизився до розв'язання матерii i руху.
Найвищого розвитку матерiалiзм досяг у Францii у XVIII ст. Ж. Ламетрi стояв на позицiях механiстичного матерiалiзму. Д. Дiдро i П. Гольбах застосували принцип матерiалiзму для узагальнення досягнень науковоi думки в пiзнаннi природи i суспiльства. Перебуваючи загалом на позицiях метафiзичного методу, Дiдро i Гольбах разом з тим розвивали деякi дiалектичнi iдеi, зокрема iдеi СФдностi матерii й руху, якiсноi рiзноманiтностi всього iснуючого. Гольбаху належить визначення матерii як всього того, що дiСФ будь-яким чином на органи чуття людини.
Авторами суб'СФктивно-iдеалiстичного i агностичного тлумачення буття були англiйський фiлософ Дж. Берклi i шотландський - Д. Юм.
Деiсти, зокрема деiсти-просвiтники (Вольтер), виходили з метафiзичноi онтологii конечностi свiту, абсолютизацii дуалiзму матерii i руху, причини i наслiдку, еволюцii i доцiльностi.
3. Гносеологiя
фiлософ онтологiчний рацiоналiзм емпiризм знання
Особливого значення набула у фiлософii того часу проблема обТСрунтування знання i способiв його досягнення. У розв'язаннi цiСФi проблеми розрiзняють два напрями - рацiоналiзм i емпiризм. Рацiоналiзм (у вузькому розумiннi цього термiна) прийняв за еталон одержання достовiрного знання певнi принципи органiзацii останнього, пiдпорядкованi суворим правилам логiчного виводу й однозначностi результатiв. Переконливим прикладом рацiоналiзму може бути творчiсть Б. Спiнози. ОрiСФнтацiя ж на досвiдне природознавство як еталон одержання достовiрного знання породила емпiризм (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк - матерiалiсти; Д. Юм, Дж. Берклi - iдеалiсти).
Рацiоналiзм (вiд латинського - розумний) - фiлософський напрям, який визнаСФ розум основою пiзнання. Рацiоналiзм протистоiть як iррацiоналiзму, так i емпiризму.
Як цiлiсна гносеологiчна концепцiя рацiоналiзм склався в Новий час пiд впливом успiхiв математики i природознавства. На вiдмiну вiд середньовiчноi схоластики i релiгiйного догматизму, рацiоналiсти XVII-XVIII столiть (Р. Декарт, Б. Спiноза, Н. Мальбранш, Г.В. Лейбнiц) спиралися на iдею природного порядку - нескiнченного причинного ланцюга, який пронизуСФ увесь свiт.
ОбТСрунтовуючи безумовну достовiрнiсть наукових принципiв i положень природознавства й математики, рацiоналiсти намагалися з'ясувати, як знання набуваСФ об'СФктивного, всезагального i необхiдного характеру. Таке знання, на iх думку, досягаСФться завдяки розуму, який виступаСФ як його джерелом, так i критерiСФм iстинностi. Так, до вихiдного положення сенсуалiзму "немаСФ нiчого в розумiннi, чого ранiше не було б в чуттях" Лейбнiц додав: "крiм самого розуму", тобто здатностi розуму осягти не лише зовнiшнi, поверхневi, випадковi властивостi речей, а й всезагальне, необхiдне. На думку рацiоналiстiв, розум вiдiграСФ визначальну роль як у пiзнаннi, так i в дiяльностi людей.
Абсолютизацiя ролi розуму i недооцiнка чуттСФвого пiзнання привела рацiоналiстiв до iдеалiстичних висновкiв, вiдливу мислення вiд об'СФкта пiзнання, визнання вроджених iдей (Декарт), властивостей мислення, незалежних вiдчуттiв (Лейбнiц).
Культ розуму характерний i для французьких матерiалiстiв XVIII столiття Емпiризм (вiд грецького - досвiд) - напрям у теорii пiзнання, згiдно з яким змiст знання може бути поданим або як опис досвiду, або зведеним до нього. На противагу рацiоналiзмовi емпiрики зводять рацiональну пiзнавальну дiяльнiсть до рiзноманiтних комбiнацiй чуттСФвого матерiалу, який даСФться в досвiдi. Рацiональне пiзнання, нiбито нiчого не додаСФ до змiсту чуттСФвого пiзнання.
На думку Ф. Бекона, Гоббса, Локка, Кондiльяка, чуттСФвий досвiд вiдображаСФ об'СФктивно iснуючi речi.
Емпiризм наштовхнувся на нерозв'язнi труднощi, зокрема на проблему видiлення вихiдних компонентiв досвiду i реконструкцii на цiй основi всiх видiв i форм знання. Цi труднощi змусили емпiрикiв виходити за межi чуттСФвих даних i розглядати iх поряд iз певними характеристиками свiдомостi, логiчними операцiями (iндуктивним узагальненням), звертатися до апарату логiки i математики для опису чуттСФвих даних як засобiв побудови теоретичного знання. Емпiрикам так i не вдалося обТСрунтувати iндукцiю на чисто емпiричнiй основi. До емпiрикiв належали i деякi iдеалiсти нового часу, зокрема Дж. Берклi i Д. Юм.
Вiдношення мiж емпiризмом i рацiоналiзмом не можна розумiти спрощено. Адже деякi рацiоналiсти визнавали необхiднiсть досвiдчених джерел пiзнання, а деякi емпiрики не заперечували роль розуму. Так, рацiоналiст Р.Декарт не iгнорував досвiд, чуттСФвi данi, а емпiрик Т.Гоббс визнавав першорядне значення математичних знань. Рацiоналiст Г.В. Лейбнiц погоджувався навiть з тим, що увесь змiст людського iнтелекту береться з чуттСФвоi дiяльностi (правда, при цьому дуже слушно додав, що сама ця дiяльнiсть неможлива без спрямовуючого впливу iнтелекту). До речi, вiдсутнiсть однозначних визначень понять емпiризму та сенсуалiзму приводить до невиправданого iх ототожнення. Очевидно, визнаючи поняття сенсуалiзму, треба виходити з того положення, яке чи не найпереконливiше обТСрунтував Дж. Локк: у розумi немаСФ нiчого, що попередньо не було б опосередковане дiяльнiстю органiв чуття.
4. Проблема людини, суспiльства, держави
Важливе мiiе у фiлософii Нового часу посiдала проблема людини. Абсолютизацiя механ?/p>