Філософія (хрестоматія)
Методическое пособие - Философия
Другие методички по предмету Философия
во, у 1713 р.
1.Сюжет притчі про безногого та сліпого мандрівника, відомий щез античності. Притча ввійшла у фольклор.
2.Йдеться про євангельську притчу про бідняка Лазаря та багатія, який пожалів подати бідному милостиню. Після смерті Лазар потрапив у рай, а багатійу пекло, звідкіля випрошував у Лазаря краплину води (Євангеліє від Луки, 16:19-26).
3.Назва міста тут символічна: мирний город. Ураній (Уран) у грецькій міфології вважався божеством, що втілював небо.
4.Вільха вважалася відьомським деревом, через це й вільховий богослов поганин.
5.Буття, 32:30.
6.Можливо, це переказ слів із Книги пророка Ісаї (50:10): Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє імя і хай на Бога свого опирається!
7.Послання апостола Павла до євреїв, 13:8.
8.У перекладі 1. Огієнка: Рада в серці людини глибока вода (Приповісті Соломонові, 20:5).
9.У перекладі І. Огієнка: Ти даєш більшу радість у серці моїм (Псалтир, 4:8).
10.Дії святих апостолів, 10:14.
11.Тут переповідається фольклорна оповідка про ляха, яка побутувала ще на початку XX ст. (записав її Б. Грінченко).
12.Тут обіграно російську приказку: Не красна изба углами, а пирогами.
13. … байка переказує мандрівний сюжет середньовічної повчальної літератури, поширений у фольклорі як анекдот, але Сковорода опрацював його по-своєму.
Друкується за: Сковорода, Григорій.Твори: у 2т. К: Тов "Видавництво"Обереги", 2005 2-е вид. виправ. (Київська б-ка давнього укр. писменства. Студії; т.5 Парал. Тит. арк. англ.. Т. 1/ Передм. О. Мишанича с. 325-335, 497-498
ПАМФІЛ ДАНИЛОВИЧ ЮРКЕВИЧ (1826 1874)
П.Д.Юркевич видатний релігійний філософ, педагог, науковець. Народився 16 лютого 1826 року в с. Ліплява, Золотоношинського уїзду, що на Полтавщині. Будучи сином православного священика вступає до Полтавської духовної семінарії яку закінчує у 1847 році. Майбутню свою долю Юркевич не повязує з богословєм і вирішує вступати до медико-хірургічної академії. Це не сподобалося батьку, і за його наполяганням у 1847 році він ступає до Київської духовної академії, де вчиться 5 років. Здібності талановитого учня були помічені керівництвом академії і П.Юркевичу запропонували продовжити наукову діяльність в стінах академії, і зараховано на посаду „вихователя по класу філософських наук”. В 1852 році Юркевич отримує ступінь магістра з пере найменуванням в бакалаври академії. З 1854-1856 роки асистент інспектора Академії. Але адміністративна робота не сподобалася Юркевичу і він звільняється з цієї посади. Після звільнення починає викладати філософію та німецьку мову, а в 1858 році йому було присвоєно звання екстраординарний професор. До Київського періоду діяльності філософа відносять написання таких творів як: „Ідея”, „Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению слова Божия, „Материализм и задачи философии”,”Из науки о человеческом духе”, ”По поводу статей богословского содержания, помещенных в Философском Лексиконе”, „Мир с ближними, как условие христианского общежития”, „Доказательства бытия Божия”, „Язык физиологов и психологов”,,Разум по учению Платона и опыт по изучению Канта”
Рішенням міністерства освіти у 1861 його призначено професором Московського Університету на кафедрі філософії. Серед його студентів були майбутній російський філософ В. Соловйов, який високо цінив виклади й творчість свого учителя, а також історик В. Ключевський. Крім праці в університеті, Юркевич викладав педагогіку в учительській семінарії, а також виступав з публічними лекціями на філософські теми.
Юркевич належав до представників ідеал-реалізму, в теорії пізнання підкреслював значення емоційних елементів. Полеміка Юркевича проти матеріалізму та позитивізму привела в часи панування цих течій в російському суспільстві до нападів на нього з боку „прогресивної” журналістики, особливо М. Чернишевського, що довело до бойкоту творчості П.Юркевича.
Філософію Юркевич визначають конкретним ідеалізмом, або „філософією серця”. Він розвиває вчення про людину як вільну, індивідуальну, конкретну й відповідальну істоту. Людина є центр, темою його філософії, а серце в його вченні хоронитель і двигун фізичних сил людини, центр її душевного і духовного життя, багатогранних почувань, зворушень, пристрастей, центр її морального життя.
Творить П.Д.Юркевича високо цінили В. Соловйов, Г. Шпет, Д. Чижевський, В. Рудко, підкреслюючи його звязок з українською філософською традицією (Г. Сковорода, М. Гоголь) та обєктивну цінність і модерний характер його думок.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:
- Яку роль П.Юркевич відводить серцю в здійсненні моральних вчинків?
- Як співвідноситься моральний закон у науці та релігії?
- В чому лежить начало морально-добрих вчинків людини?
- Чи є тотожними поняття розумний та морально-добрий?
- Чи може мораль витікати з розуму?
- Як взаємодіють між собою свобода та моральний вчинок?
- Чи можна вважати вірним твердження, що вся мораль людства є витонченим та освідченим егоїзмом?
- Як Ви вважаєте, можна діяти морально виходячи із розрахунку розуму задля вигоди чи подяки?
- Що є основою релігійної свідомості людського роду?
- Чи підпорядковуються прагнення та поклики серця раціональному осмисленню?
- Джерелом чого виступає серце?
Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению слова Божия
1. Если сердце есть такое средоточие духовной жизни человека, из которого возникаю