Финансовая безопасность государтва, финансовый кризис в Украине
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
В±ереження високого рiвня бюджетного дефiциту, неминуче зменшують довiру до уряду з боку вiтчизняних та iноземних iнвесторiв, а отже, призводять до зростання процентних ставок (як плати за ризик) i подальшого загострення бюджетних проблем зростання видаткiв держави на обслуговування своiх зобовязань, до необхiдностi скорочення видаткiв, не повязаних iз виплатою вiдсоткiв, або ж необхiдностi нових запозичень.
Не менш важдивим показником фiнансовоi безпеки держави СФ рiвень iнфляцii. Загалом iнфляцiя це системне явище, яке повязане не лише з грошовим обiгом, а з усiСФю економiчною системою, iз загальним становищем в економiцi, ii мiiем у свiтовому розподiлi працi. Важливо наголосити, що iнфляцiя не завжди проявляСФ себе у зростаннi цiн. Цiни можуть бути досить стабiльними, а iнфляцiя може бути прихованою, бути насамперед у формi бюджетноi заборгованостi громадянам iз заробiтноi плати й iнших соцiальних виплат, неплатежiв тощо.
РЖнфляцiя це завжди сигнал про фiнансову небезпеку, яка потребуСФ певних заходiв iз боку владних структур держави. Вона СФ проявом порушення рiвноваги всiСФi економiчноi системи i насамперед у сферi грошового обiгу. Основною причиною iнфляцii СФ спад виробництва, коли товарне забезпечення грошей зменшуСФться, що призводить до зростання цiн. Обмеження грошовоi маси в обiгу гальмуСФ зростання цiн, але негативно впливаСФ на виробництво, породжуСФ систему неплатежiв i зростання боргових зобовязань.
Спад виробництва може бути зумовлений, з одного боку, зменшенням споживчого попиту, а з другого технологiчною вiдсталiстю виробництва, зростанням його матерiало- та енергомiсткостi, низьким рiвнем використання виробничих потужностей тощо. Вiдповiдно до цього й антиiнфляцiйнi заходи повиннi бути рiзними.
При зменшеннi споживчого попиту на товари iнфляцiя в розмiрi до 4 вiдсоткiв може сприяти зростанню виробництва i стати стимулом до економiчного зростання. Коли темпи iнфляцii переходять межу 4-5 вiдсоткiв, темпи економiчного зростання починають зменшуватися, а коли iнфляцiя сягаСФ 24-25 вiдсоткiв, економiчне зростання припиняСФться, на змiну йому приходить стагнацiя i спад виробництва, який поступово поглиблюСФться. При стагнацii понад 5 рокiв фiнансову незалежнiсть держава втрачаСФ.
РЖнфляцiя, зумовлена технологiчними i технiчними причинами, не може бути усунена лише монетарними заходами. Для цього потрiбнi iнвестицii в економiку з метою ii технiчного переоснащення, вирiвнювання умов господарювання для всiх виробникiв, пiдвищення конкуретно-спроможностi продукцii, стимулювання щодо збiльшення насленням заощаджень у фiнансових активах, якi повиннi згодом стати iнвестицiями, спроможними пожвавити виробництво. Антиiнфляцiйна полiтика в умовах перехiдноi економiки маСФ вжити низку заходiв у сферах зовнiшньо-економiчноi, виробничоi, iнституцiйноi, фiнансовоi, кредитноi, соцiальноi дiяльностей. Заходи у всiх цих напрямках повиннi проводитися паралельно, оскiльки затримки з iх запровадженням в якiй-небудь iз них може зумовити зростання iнфляцii й поглиблення фiнансовоi кризи.
У сферi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi замiсть надмiрноi лiберализацii доцiдбно було б використовувати гнучку систему митних тарифiв, диференцiйованих за рiзними видами товарiв. Це дасть змогу вирiвняти умови дiяльностi на нацiональному ринку як вiтчизняних, так i iноземних виробникiв.
У перехiднiй економiчнiй системi як антиiнфляцiйнi мають бути використанi заходи в сферi антимонопольноi полiтики, спрямованi на стримування пiдвищення цiн виробникiв-монополiстiв. Це пiдвищить ступiнь конкурентностi ринку i знизить цiни. Додатковими заходами антиiнфляцiйноi полiтики СФ, зокрема, процес розвитку ринку цiнних паперiв i завдяки цьому мобiлiзацiя вiльних коштiв юридичних i фiзичних осiб.
Ринок цiнних паперiв СФ також необхiдним елементом у перетвореннi наявних, але не працюючих нинi заощаджень, в iнвестицii, що дасть змогу пожвавити iнвестицiйну сферу та лiквiдувати накопиченi у виробництвi диспропорцii.
Важливим елементом антиiнфляцiйноi полiтики може стати вiдома на заходi теорiя тАЬбюджетного мультиплiкаторатАЭ. Суть ii у тому, що за рахунок бюджетних витрат створююСФться новi пiдприСФмства i робочi мiiя.Це даСФ можливiсть отримати додатковi реальнi доходи, якi можуть знов спрямовуватися на новi iнвестицii. Усе це безпосередньо сприяСФ розширенню попиту, який стимулюСФ подальше виробництво.
Особливоi уваги потребують бюджетнi кошти та iх роль у сьогоднiшнiх умовах. Справа в тому, що всi iншi джерела iнвестицiйних ресурсiв, необхiдних для поновлення економiчного зростання, сьогоднi дуже обмеженi. "аснi кошти пiдприСФмств поки що надто незначнi, iх не вистачаСФ не лише на iнвестицii, а й на поточнi витрати. ПiдприСФмства не можуть нi оплатити сировини, нi виплатити заробiтноi плати, нi розрахуватися з бюджетом. Про iнвестицii, навiть за сприятливого податкового режиму, нiхто не дбаСФ.
Слiд враховувати й те, що в наявних умовах бюджетнi ресурси обмеженi, тому СФ змiст видiлити державнi iнвестицii в окремий бюджет бюджет розвитку. Джерелами формування його доходiв можуть бути запозичення як на мiжнародних фiнансових ринках, так i на внутрiшньому, у тому числi цiльовi запозичення пiд конкретнi проекти. Ними можуть бути доходи вiд приватизацii та грошова емiсiя. Використання бюджетних коштiв на iнвестицiйнi цiлi створюСФ кращi умови для економiчного зростання в порiвняннi з витратами на соцiальнi цiлi.
Ств