Философия в физике /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Кореляцiйнi аспекти iсторичного розвитку фiлософii та фiзики
ВСТУП
Фiзика вiдiграСФ важливу роль в життi суспiльства, впливаСФ на розвиток технiки, в той же час власний розвиток фiзики знаходиться в прямiй залежностi вiд потреб суспiльного виробництва, рiвня розвиткук технiки i вiд свiтогляду ii творцiв.
Будь-яка наука сама по собi представляСФ перш за все певну систему iдей, понять, категорiй та законiв, якi бiльш чи менш адекватно вiдображають дiйснiсть, дають достовiрнi данi про iснування субСФктивного свiту.
Всi природничi науки мають мiж собою те спiльне, що вони вивчають рiзнi сторони СФдиного матерiального свiту. Звiдси слiдуСФ, що цi науки повиннi користуватись самими загальними теоретичними i методологiчними положеннями, якi адекватно вiдображають найбiльш загальнi властивостi матерii, що знаходиться в станi постiйних змiн, руху. Фiлософiя як наука про найбiльш загальнi закони розвитку природи, суспiльства, мислення СФ СФдиною науковою методологiСФю всiх природничих наук.
ОбСФктивною основою взаСФмозвязку фiлософii та фiзики СФ матерiальна СФднiсть загального i конкретного в розвитку матерii, загальних i конкретних законiв.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Фiлософiя i фiзика як органiчнi елементи культури.
Сьогоднi стало звичним протиставляти з однiСФi сторони конкретнi науки, а з другоi сторони - фiлософiю. Це протиставлення викликане рiзними причинами. Ось приклади такого протиставлення.
З однiСФi сторони фiзика нерiдко сприймаСФться багатьма ii представ-никами, i тим бiльше не спецiалiстами, якi вiдчувають ii вплив у повсякденному життi, як заняття, що приносить людинi конкретну користь, адже вся оточуюча нас дiйснiсть (заводи, транспорт, звзок, побутовi прилади i т. д.) виникла завдяки фiзицi та ii втiленню у виробництво. Цим же людям, з другого боку, фiлософiя часом здаСФться "витанням в позахмарних сферах абстракцiй", далеких вiд реального життя. З однiСФi сторони фiзика, особливо в нашi днi, стрiмко розвиваСФться. З другого боку про фiлософiю( i суспiльнi науки) цього не скажеш, а якщо говорити про нашу краiну, то слiд признати, що фiлософiя протягом тривалого часу знаходилась у застоi. Далi: з однiСФi сторони, технiчне застосування фiзики виявляСФться не лише благом для людства, але й навiюСФ справжнiй жах (швидке вдосконалення зброi масового знищення, ускаднення виробничоi дiяльностi, погiршення стану навколишнього середовища). З другого боку фiлософiя вже давно вдарила на сполох у звзку з перетворенням людини на додаток, породженоi нею самою, але все ще бездуховноi i неживоi машини технократизованого промислового виробництва.
Потiм, з однiСФi сторони, фiзику як таку, не цiкавить людський духовний свiт, вона займаСФться поясненням неживоi природи. З другого боку фiлософiя ставить в центр своСФi уваги саме людину, мiркуСФ про змiст життя, намагаСФться зрозумiти суть явищ, i тому СФ гуманiтарною, а то й гуманiстичною наукою.
Вiдомо, що фiзики, а вони також СФ насамперед людьми, не завжди, дослiджуючи живу природу, втрачають з поля зору гуманiстичне ненаправлення своiх дослiджень. А.Ейнштейн, який рекомендував президенту США Ф.Д.Рузвельту термiново реалiзувати проект виготовлення атомноi бомби в перiод другоi свiтовоi вiйни, пiсля поразки фашистськоi Нiмеччини i створення водневоi бомби, приСФднався до фiлософа Б.Рассела в Манiфестi, де було заявлено тепер вже про загрозу для життя людства термоядерноi зброi.В цьому манiфестi Рассела-Ейнштейна (1955) була поставлена проблема:"Чи покiнчимо ми з людською расою, чи людство вiдмовиться вiд вiйни"[6].
Разом з тим фiлософи, iмена яких увiйшли в iсторiю культури, нерiдко займались тим, що можна було вiднести до сфери фiзики. Це, наприклад, Демокрiт та Епiкур, Рене Декарт та Емануiл Кант. Звичайно, таких унiверсальних людей як Демокрiт чи Декарт зараз знайти важко, але i зараз фiлософам корисно набути досвiду в якiйсь конкретнiй галузi науки. А тому i сьогоднi цiлком справедливе уявлення про те, що нi фiлософська думка не може iгнорувати досягнення фiзики, нi фiзика не може протиставляти себе фiлософii. Адже цiль в них одна--зрозумiти i пояснити свiт, частиною якого СФ людина.
Iсторii культури вiдомо багато "паросткiв", якi, зявляючись у виглядi спекулятивних (начебто досить далеких вiд повсякденноi реальностi) здогадок i пропозицiй, з часом поступово перетворювались в "плодоноснi дерева" строго наукових, практично обгрунтованих теорiй, якi мають прямий вихiд в людську реальнiсть i серйозно ii змiнюють. Найяскравiший приклад цього- теорiя атомiзму. "Паросток" цей зявився ще в Стародавнiй Грецii i був "посаджений" Демокрiтом, який висунув гiпотезу про атомну будову Всесвiту. Його атомiзм був не чим iншим, як чисто абстрактним припущен-ням, бо нiхто в Стародавнiй Грецii ( в тому числi i сам Демокрiт) нiяких атомiв спостерiгати не могли. Реальнiсть атомiв в якостi iх спостереження як конкретних речей, залишалась вiдкритим питанням аж до початку 20 столiття, тобто приблизно 2,5 тисяч рокiв. Лише в дослiдах французського фiзика Ж.Б.Перена, який вивчав броунiвський рух (1808 р.), ця теорiя знайшла бiльш-менш безпосереднСФ пiдтвердження[2].
I увесь цей час, починаючи з античностi i аж до сьогоднiшнього дня, атомiзм стимулював розвиток багатьох наук- вiд хiмii i фiзики до логiки i психологii. Тут доречно буде привести слова американського фiзика Р Рей-мана :"Якщо в результатi якоi-небудь свiтовоi катастрофи всi набутi науковi знання були б знищенi i до майбутнiх поколiнь перейшла б лише одна фраза, то яке б твердження несло б