Участь держав у мiжнароднiй мережi глобального екологiчного монiторингу
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
нтернацiоналiзацiя господарських звязкiв, зростання економiчноi та екологiчноi взаСФмозалежностi держав, свiтовi технологiчнi екологобезпечнi досягнення зумовлюють перспективнiсть мiжнародного економiчного та науково-технiчного спiвробiтництва у сферi охорони навколишнього середовиша i природокористування. Саме шляхом розумних збалансованих дiй, здiйснюваних краiнами заради сприяння соцiально-економiчному прогресовi й гармонiзацii взаСФмовiдносин мiж цивiлiзацiСФю i природою, створюються реальнi передумови подальшого розвитку планетарноi системи суспiльство виробництво природа.
Звiдси стаСФ очевидним, що в умовах змiцнення свiтогосподарських звязкiв i глобального поширення кризових екологiчних ситуацiй актуалiзуСФться процес iмплеметацii екологоорiСФнтованих пiдходiв у розроблення нацiональних стратегiй господарювання. Йдеться, таким чином, про необхiднiсть екологiчного коригування соцiально-економiчного розвитку свiтовоi спiльноти та окремих держав у контекстi iдеi самопiдтримувального (сталого) екологозрiвноваженого соцiального поступу.
Отже, перед кожною краiною нинi стоiть надзвичайно важливе завдання розроблення й поступова реалiзацiя концепцii переходу до моделi сталого екологобезпечного функцiонування нацiональноi економiки. Цього, зокрема, вимагають рiшення Мiжнародноi конференцii ООН з питань навколишнього середовища i розвитку, яка вiдбулась у 1992 р. в Рiо-де-Жанейро, виголосивши нову концепцiю розвитку людства (Декларацiя Рiо). Концепцiя виходила з визнання неприйнятностi подальшого збереження трьох основних практичних варiантiв використання природно-ресурсового потенцiалу планети, що iснували на той час: захiдноi моделi, моделi краiн iз так званою плановою економiкою та моделi краiн, що розвиваються, оскiльки кожна з них зумовлюСФ (вiдповiдно): невиправданi з огляду на природно-ресурсовий потенцiал планети масштаби експлуатацii природних ресурсiв; неефективнi та незбалансованi за еколого-економiко-соцiальними параметрами варiанти використання зазначених ресурсiв; нееквiвалентний обмiн ресурсами, що призводить до бiдностi й стагнацii регiонiв.
Сталий розвиток ТСрунтуСФться на узгодженнi iнтересiв соцiально-економiчного прогресу та збереження природно-ресурсового потенцiалу i сприятливих екологiчних умов на планетi з метою забезпечення життСФвих потреб нинiшнього i майбутнiх поколiнь. У цьому контекстi охорона навколишнього середовища та рацiональне використання природних ресурсiв розглядаються не як самоцiль, а як невiдСФмна частина процесу соцiально-економiчного поступу. Основою концепцii сталого розвитку СФ паритетнiсть вiдносин у трiадi суспiльство-виробництвоприрода. По сутi модель сталого екологобезпечного розвитку означаСФ виживання людства. Перехiд же до такоi моделi може бути здiйснений тiльки за умови ефективного мiжнародного спiвробiтництва та гарантування нацiональних iнтересiв кожноi держави. Реалiзацiя концепцii сталого розвитку можлива за комплексного проведення вiдповiдних заходiв органiзацiйного, технологiчного, фiнансово-кредитного, мiжнародно-правового, адмiнiстративного плану, якi здiйснюватимуться свiтовим спiвтовариством, його регiональними iнституцiями та кожною краiною окремо.
Оскiльки корiння вирiшення екологiчних проблем лежить у способах, технологiях i методах господарськоi дiяльностi людини, то стрижнем новоi соцiоекополiтики маСФ бути саме всебiчна екологiзацiя сучасного виробництва. Пiд цим треба розумiти впровадження ресурсо-зберегательних i екологобезпечних технiко-технологiчних процесiв, способiв i методiв рацiонального управлiння природно-ресурсним потенцiалом, завдяки яким при мiнiмальних затратах на виробництво споживчих продуктiв забезпечуСФться належна якiсть навколишнього середовища тiльки шляхом пiдтримування цiлiсноi технологii органiзацii екологобезпечного функцiонування.
Практика розвинутих краiн свiдчить, що тут уже розпочався перехiд до принципово новоi технiко-технологiчноi полiтики вiд контролю над забрудненням середовища до дiй, спрямованих на рiзке скорочення i запобiгання забрудненню довкiлля. На думку зарубiжних фахiвцiв, застосування зелених технологiй, пошук i впровадження дедалi досконалiших iз погляду екологii способiв господарськоi дiяльностi СФ не лише технiчним засобом вирiшення екологiчних проблем, а й важливим методом узгодження iнтересiв соцiально-економiчного благополуччя населення з екологiчною безпекою кожноi держави.
У розвинутих краiнах спостерiгаються високi показники розвитку iндустрii охорони й вiдтворення природного середовища, а також, вiдповiдно, ринкiв товарiв та послуг екологiчного призначення (екоiндустрii). Наприклад, за останнi сiм-вiсiм рокiв середньорiчнi темпи приросту свiтового екобiзнесу становили 9 %, а доходи вiд продажу зелених товарiв i технологiй досягли 580 млрд дол. iз перспективою зростання до 680 млрд (2010 p.). Лiдером на свiтовому екологiчному ринку СФ США: на них припадаСФ до третини загального обсягу продажу. Велика робота в цьому планi здiйснюСФться у ФРН, Японii, РЖталii, Францii, Великiй Британii. Екологiзацiя розвитку продуктивних сил у зазначених краiнах забезпечуСФться професивними змiнами в органiзацiйних, економiчних, iнституцiйних формах господарювання взагалi та природокористування зокрема (див. рис. 21.2). Насамперед це стосуСФться формування адекватних екологоспрямованих виробничих вiдносин, причому як на н