Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
°лежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальности можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальности є метою, тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин/10,28/.
Програмні засади РУП обговорювалися у 19021903 роках на сторінках часопису Гасло. Часопис виходив за редакцією і на кошти Д.Антоновича. До складу редакції входили Є. Голіцинський, П. Канівець і В.Козиненко. Соціалістичні ідеї часопису викликали невдоволення частини членів РУП, очолюваної О. Коваленком, Ю.Коллардом і Л. Мацієвичем.
Наприкінці 1902 року з ініціативи Д.Антоновича в Києві відбувся перший зїзд РУП. У ньому брали участь шість осіб: від Київської вільної громади Є. Голіцинський, від Лубенської М.Порш, від Полтавської М.Кохановський, від Харківської Д.Антонович, від редакційного комітету В.Козиненко,
Зїзд схвалив діяльність редакційного комітету РУП, вирішив налагодити випуск часопису Селянин (виходив з січня 1903 року по жовтень 1905 року) Делегати зїзду обрали ЦК РУП, визначили його завдання і обовязки. До складу Закордонного Комітету РУП у Львові увійшли Євген і Катерина Голіцинські, В.Винниченко, П. Канівець, М.Ткаченко./11,27/
Місцевими районними комітетами РУП були Вільні Громади. Вони зберігали повну свободу вибору щодо тактики дій. ЦК РУП слідкував за дотриманням Вільними Громадами основного політичного курсу партії. Тільки він мав право затверджувати нові районні комітети. Організаційна мережа РУП охоплювала шість Вільних Громад Київську, Харківську, Ніжинську, Полтавську, Лубенську, Катеринодарську. Протягом 19031904 рр. виникли Донський Комітет РУП, Волинська, Катеринославська, Одеська і Подільська організації. Всі ці організації були малочисельними. /11,28/.
З завершенням формування партійної структури посилюється просвітницька робота. Головним завданням партії було піднесення політичної свідомості в українського селянства. Рупівці вирішили спиратися у своїй діяльності на селянство, оскільки міський пролетаріат був зрусифікованим. У 1902р. в передовій статті газети Гасло говорилося: Соціальна справа України має переважно аграрний характер, і це застерігає для неї певний напрям, це накладає одну з головніших різниць від її соціальної справи інших країн./6,38/
Головним напрямком діяльності РУП була інтенсивна робота серед селян і робітників. Між 1900 і 1905 рр. вона видавала чотири газети (Гасло, Селянин, Добра новина, Праця) і 38 брошур (Чи є тепер панщина? Власна земля, Дядько Дмитро та ін.) загальним тиражам 190 тис. примірників. Газета російських соціал-демократів Іскра писала: Як снігом було засіяно їхніми листками Україну. З вікон вагонів, пішки, на велосипедах, проїжджаючи сотні верств на селянському возі, вивозили і розкидали насіння протесту революціонери. Щось нове, надзвичайне освітило давно приспану, відтяту від політичного життя країну. Селянин з великим зацікавленням взявся за кинуту йому літературу, його власною мовою писану/12,8485/
Однак практична робота завдала дошкульного удару по теоретичних мріях діячів РУП. Рівень національної самосвідомості українського селянства залишався досить низьким, і через це агітація за відокремлення України від Росії не знаходила відгуку навіть у аграрних районах, оскільки селянство дивилося на світ крізь призму соціально-економічних проблем. Саме тому одна з провідних тез відтворення самостійності України, не маючи широкої соціальної бази, зависла у повітрі.
У 1902 році від РУП відходить права її частина на чолі з М.Міхновським, утворивши УНП.
У 1903 році вільні громади (комітети) РУП у Києві, Харкові, Полтаві були розгромлені, членів ЦК заарештували, робота партії ускладнилася. РУП дедалі більше переходила на марксистські позиції і в багатьох принципових питаннях зблизилася з РСДРП/13,315/ В той же час в самій РУП наростали розходження.
24 грудня (за ст. стилем) 1904 року у Львові відбувся Другий зїзд РУП. Між рупівцями відбулася гостра сутичка щодо національного питання та обєднання з РСДРП. М.Порш та його прибічники (В.Мазуренко, В.Винниченко, В.Козиненко, П.Понятенко, С.Петлюра, В. Баландін, М.Сахаров, А.Гук) питання про обєднання з РСДРП ставили у залежність від визнання останньою національно-територіальної автономії України та федеративного принципу побудови партії.
Члени Закордонного комітету РУП у Львові, до якого входили М.Меленевський, Є. і К. Голіцинські, П. Канівець, О.Скоропис-Йолтуховський, М.Ткаченко пропонували використати політичний потенціал РСДРП для активізації визвольного руху в Україні. Водночас вони проголошували, що негативне ставлення РСДРП до самовизначення України може змінити стратегічні плани партії у національно-визвольному русі. О.Скоропис Йолтуховський з цього приводу писав: Я іду до мас сільського, а тим-самим не денаціоналізованого українського пролетаріату, отже масова його партійна організація не може бути іншою, як тільки українською, хочуть того чи ні верхи РСДРП /11,47/.
На засіданні зїзду 25 грудня 1904 року відбувся офіційний розкол РУП. У січні 1905 року група М.Меленовського в Києві оприлюднила листівку Розкол РУП»