Утворення Скiфii та ii полiтична iсторiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?вали у глибоких i складних похоронних спорудженнях. Поруч з царем помiщали вбитих жiнок або наложниць, слуг, рабiв та iн. У Неаполi скiфському поховання царя, поряд з яким знаходилися домовини його наближених i поховання коней, розташовувалося у камяному мавзолеi.
Навколо скiфського царя утворювався апарат державного управлiiйня. Як i у багатьох iнших народiв, вiн включав до свого складу, з одного боку, найближчих родичiв правителя, а з iншого йото особистих слуг, переважно вiйськових. За свiдченням грецького iсторика i географа Страбона (63 р. до н. е. 23 р. н. е.), у II ст. до н. е. скiфи у Криму знаходилися пiд владою Скiлура i його синiiв з Палакам на чолi. А синiв у Скiлура було, за одними даними, шiстьдесят, за iншими вiсiмдесят, що забезпечувало мiцну пiдтримку владi царя. Цим теж пояснюСФться особлива роль вiйськовоi дружини правителя та воСФначальникiв. Найбiльш впливовi поiмiчники правителя входили до складу царськоi ради.
Проте виникнення державного апарату не знищило повнiстю колишню родову органiзацiю, ii пережитки ще довгий час давали взнаки, особливо у мiiевому управлiннi, де зберiгалися своi старiйшини та вождi.
4. Джерела i норми Скiфського права.
Основним джерелом права у скiфiв був звичай, перетворений вiдповiдно з iнтересами правлячоi верхiвки на звичаСФве право. Скiфи, згiдно з Геродотом, уникали запозичення чужоземних звичаiв не тiльки вiд iнших народiв й особливо вiд елеiнiв. Скiфська культура протягом усiСФi iсторii залишалася, безписемною, тому i фiксацiя норм звичаСФвого права не могла бути здiйснена. Поряд iз звичаСФм досить рано зявляСФться й iнше дже-iрело права правила, встановленi царською владою. На великiй територii Скiфськоi держави збереглися групи населеная, янi жили на основi своiх законiв. Зберегли, наприклад, своi звичаi племiннi союзи таврiв у Криму, неври, що жили на пiвдень вiд Припятi.
Норми скiфського права захищали приватну власнiсть на худобу, повозки з пересувними житлами, домашнi речi, рабiв. Розкопки поховань свiдчать, що особисту приватну власнiсть у скiфiв становили зброя, знаряддя виробництва, прикраси. Верховна власнiсть на. землю належала царю, який встановлював порядок користування пасовищами i землями.
Зобовязальне право регулювало договiрнi вiдносини мiни, дарування, купiвлi-продажу i т. iн. Звичайно договори у скiфiв скрiплювали клятвою, як це робилося, наприклад, при укладеннi договору знаменитого скiфського побратимства. Правова регламентацiя зачiпала й данницькi вiдносини. На практицi вiдмова вiд сплати данини вважалася достатнiм приводом для початку воСФнних дiй, якi супроводжувалися грабуванням майна, крадiжкою худоби, захопленням полонених з наступним перетворенням iх у рабiв.
Шлюбно-сiмейне право базувалося на принципах патрiархату. Рахування родоводу велося по чоловiчiй лiнii. У сiмi панував чоловiк, практикувалося багатоженство. Старша жiнка займала привiлейоване становище. Пiсля смертi чоловiка вдова переходила як майно в спадщину до старшого брата померлого. Нерiвнiсть у сiмi визначалася не тiльки пiдкореним становищем жiнки, але й тим, що старшi сини у випадку одруження одержували частку майна i право на видiл ще за життя глави дому, а молодший з синiв ставав спадкоСФмцем батькiвського господарства.
Найбiльш небезпечними злочинами у скiфiв вважалися злочини проти царя (замах на життя правителя шляхом чаклунства, непокора царському наказу). Злочином була також неправдива клятва богам царського вогнища. Усi названi злочини каралися смертю. Порушення звичаiв i вiдступ вiд вiри в богiв також тягли за собою смертну кару винного.
Вiдомi злочини проти власностi (крадiжка, грабiж i т. iн.), проти особи (вбивство, перелюбство, ображання).
Найбiльш поширеними видами покарання були смертна кара, вiдрубання правоi руки, вигнання. Довгий час у скiфiв зберiгалася кровна помста.Можна гадати, що оправи про злочини, якi не зачiпали основ царськоi влади i взагалi iнтересiв держави, розглядалися у порядку здiйснення змагального процесу. Проте з найбiльш небезпечних злочинiв здiйснювався слiдчий процес.
Список литературы
Рыбаков Б. А. Уличи // Крат. сообщ. Ин-та матер. культуры. М., 1950. Т. 35;
Трубачев О. Н. О племенном названии уличи // Вопр. слав. языкознания. 1961. № 8;
Горленко В. Ф., Бойко РЖ. Д., Кунацький О. С. Народна землеробська технiка украiнцiв. К., 1971;
Самойлович В. П. Украiнське народне житло. К., 1972;
Попов А. И. Названия народов СССР. Введение в этнонимику. Л., 1973;
Грушевський М. РЖсторiя Украiни-Руси. К., 1991, Т. 1;