Утвердження украiнськоi держави та ii розбудова на сучасному етапi (1992тАУ2005 рр)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
iдтверджували, що вони СФ власниками земельного паю. Так у селi запроваджувалося приватне господарювання. Успiхи аграрноi реформи не забарилися вiдбитися на товарному виробництвi основних продуктiв. У 2002 р. Украiна серйозно заявила про себе, як про одного з основних свiтових експортерiв пшеницi.
Вiдбувалося розширення приватного та корпоративного сектору в промисловостi. На початок 2001 р. понад 70 вiдсоткiв загального обсягу промисловоi продукцii вироблялося на недержавних пiдприСФмствах. Серед факторiв, якi стримували економiчний розвиток були низький рiвень економiчноi свободи та високий економiчного ризику, що зумовили низький рiвень iноземних iнвестицiй (4,2 млрд. дол. на початок 2001 р.), тiнiзацiя (до 60 вiдсотки) та кримiналiзацiя економiки.
Проте, не зважаючи не деякi успiхи у реформах ситуацiя в Украiнi не змiнилися в кращу сторону. За iндексом розвитку, що розраховуСФться виходячи з рiвня життя, його тривалостi та освiти населення, Украiна за 19942000 рр. скотилася з 45 на 95 мiiе серед 175 краiн свiту. Майже повне зупинення великоi промисловостi, скорочення обсягу сiльськогосподарського виробництва, масове безробiття, падiння життСФвих стандартiв, наростання хвилi злочинностi i скорочення тривалостi життя такi основнi риси Украiни другоi пол. 1990-х. Економiчна незабезпеченiсть населення вважаСФться причиною того, що прирiст перестав забезпечувати просте вiдтворення населення в Украiнi ще у 1980-х рр. Економiчний занепад та керована згори деморалiзацiя суспiльства прискорили безупинне з 1993 р. зменшення чисельностi населення Украiни демографiчну кризу. 5 млн. украiнцiв опинилися на заробiтках за кордоном, а 0,5 млн. украiнок дiтородного вiку зайнято у сексiндустрii теж за кордоном. Крах влiтку 2001р. потужного банку "Украiна", що мав фiлii у всiх райцентрах держави, СФ показником безупинностi маховика корупцii у вищих ешелонах влади.
Наслiдком проведення виборiв у березнi 2002 р. було формування демократичноi опозицii. Його головною складовою став блок партiй "Наша Украiна" на чолi з Вiктором Ющенком. Поряд з ним до опозицii увiйшли Соцпартiя Олександра Мороза, блок Юлi Тимошенко та Компартiя Петра Симоненка. Вибори 2002 р. продемонстрували зрiлiсть партiйноi системи украiнського суспiльства, падiння впливу лiвих сил (Комунiстична партiя Петра Симоненка (140 000 членiв) взяла 21,8 вiдсоткiв голосiв виборцiв, на виборах 1998 р. 24,7 вiдсоткiв), Соцiалiстична партiя Украiни на чолi з Олександром Морозом 7,3 вiдсотки, у 1998 р. 8,6 вiдсотки).
Серйозна поразка номенклатурно-олiгархiчних партiй обСФднаних у виборчий блок "За СФдину Украiну" (Народно-демократична партiя Валерiя Пустовойтенка, Аграрна партiя Украiни Михайла Гладiя, партiя "Трудова Украiна" Сергiя Тигипка, партiя "Вiдродження регiонiв" Вiктора Януковича взяли вcього 11,8 вiдсотка, у 1998 р. загалом 14,2 вiдсотки.
Серйозно фiнансована Соцiал-демократична партiя (обСФднана) Вiктора Медведчука, що налiчуСФ 150 000 членiв та маСФ вiддiлення у всiх райцентрах Украiни, зiбрала лише 6,3 вiдсотки голосiв (у 1998 р. 4 вiдсотки).
Трiумфом демократii можна назвати перший результат (23,6 вiдсотка) правоцентристського блоку "Наша Украiна" в який увiйшов роздiлений Народний Рух Украiни (55 000 членiв; у 1998 р. блок НРУ-ПРП набрав 15,2 вiдсотка).
Блок партiй "Батькiвщини" та Украiнськоi Республiканськоi партii Собор Анатолiя МатвiСФнка та Левка Лукяненка набрали 7 вiдсоткiв голосiв. Партii "Демсоюз" Володимира Горбулiна, зелених Вiктора Кононова та iн. внаслiдок поразки на виборах 2002 р. практично зiйшли зi iени. Закономiрною була поразка Прогресивноi Соцпартii на чолi з Наталею Вiтренко, скомпрометованоi "терактом" у Нiкополi пiд час виборiв 1999 р.
В нагороду за пiдтримку, надану владi пiд час недавнiх виборiв, у листопадi 2002 р. донецький клан в особi губернатора Вiктора Януковича, отримав посаду голови уряду (10-й премСФр мiнiстр за 11 рокiв незалежностi). Спроба змiнити одночасно i Голову Нацбанку продемонструвала, що роздача посад в Украiнi це лишень плата за лояльнiсть до Президента i новi призначення нi в якiй мiрi не залежить вiд професiйних якостей того чи iншого чиновника. Загалом, у новому складi уряду, як нiколи, не знайшлося мiiя для представникiв нацiонально-демократичних сил. Як продовження полiтики загравання з РосiСФю сприймаСФться призначення вiце-премСФр мiнiстром з гуманiтарних питань одiозного колишнього першого глави Адмiнiстрацii Президента (19941995 рр.) Дмитра Табачника, iсторика за фахом.
Основним пiдсумком правлiння Леонiда Кучми СФ проведення довгоочiкуваних економiчних реформ, прийняття Конституцii та впровадження гривнi, що ознаменувало всебiчне утвердження Украiнськоi держави. Протистояння олiгархiв (влади) та полiтичних партiй сприяло появi органiзованоi опозицii.
3. Дiяльнiсть Украiнськоi держави на свiтовiй аренi (1995 2005)
Певнi успiхи адмiнiстрацii Леонiда Кравчука на мiжнароднiй аренi стали добрим пiдгрунтям для успiшноi мiжнародноi дiяльностi новоi адмiнiстрацii Леонiда Кучми.
Проголошення курсу реформ та вiдмова вiд статусу ядерноi держави вивели Украiну зi стану мiжнародноi iзоляцii. Восени 1994 весною 1995 р. Мiжнародний валютний фонд i Свiтовий банк пiдписали ряд умов з украiнським урядом про фiнансову допомогу украiнським реформам. Сильно змiнилася й украiнська полiтика США. У списку краiн, якi одержували державну допомогу США, у 1996 р. Украiна зайняла одне з найперших мiiь, уступаючи лише РЖзраiлю й РДгипту. Б?/p>