Управління інвестиціями в основний капітал на рівні підприємства (на прикладі ТОВ "Граніт")
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
через розвиток підприємств тощо. Отже, цілі не суперечать одна одній за умови, що було досягнуто зростання капіталу, а не його проїдання, неефективне використання заради цих самих цілей.
Орієнтацію інвестора на приріст свого капіталу можна вважати першим методологічним принципом інвестування. Саме такий підхід забезпечує логіку всіх інших дій інвестора щодо організації інвестування.
Інвестиційний процес складається з послідовності дій інвестора щодо прийняття рішень стосовно операцій з обєктами інвестування та їх реалізації: вибір обєкта, встановлення обсягів і строків інвестування, придбання обєкта, отримання прибутків, зростання вартості активів інвестора.
Обєкти інвестування позначаються також терміном “інструменти інвестування”. Вони можуть бути реальними (матеріальними) та фінансовими активами: нерухомість, основні фонди, товарно-матеріальні запаси, пайові та боргові цінні папери, кошти.
Інвестиційний процес з боку інвестора є послідовністю кількох типових процедур, етапів, які він здійснює для найефективнішого розміщення свого капіталу [71]:
формування інвестиційних намірів (або політики) щодо використання капіталу для його зростання;
аналіз можливих варіантів інвестування та вибір обєктів для інвестування;
формування інвестиційної програми, або інвестиційного портфеля;
управління портфелем за рахунок своєчасних змін його структури (обєктів інвестування);
моніторинг ефективності інвестиційного портфеля.
Залежно від ситуації на інвестиційному ринку і на кожному обєкті (інструменті) інвестування ці дії інвестора постійно повторюються з метою підтримки найвищого з можливих рівня ефективності інвестування. Оцінка ефективності інвестування має бути комплексною, за багатьма критеріями, з урахуванням параметрів дохідності, часу, ресурсів і ризику.
Критерієм визначення ефективності інвестування є дохідність. Кількісне визначення дохідності будується на співвідношенні активів (коштів) інвестора на початок і на кінець періоду. Темп приросту активів дає рівень дохідності їх використання.
Отже, інвестування є процесом такого використання коштів, при якому їх вартість за певний період часу зростає. І цей процес за організаційною формою тісно переплетений з конкретними формами фінансово-господарської діяльності, що використовуються економічними субєктами. Якщо у підприємства є прибуток, то обовязково на якомусь етапі вирішується питання щодо його розподілу, і це є елементом управління інвестиціями.
Операції з обєктами інвестування здійснюються на інвестиційному ринку, який у свою чергу поділяється на кілька сегментів залежно від специфіки обєктів (інструментів), що на них купуються та продаються.
1. Ринок реальних (матеріальних) інвестиційних обєктів (ринок нерухомості, ринок обладнання, ринок ремонтно-будівельних робіт, ринки сировини та матеріалів).
2. Фінансовий ринок (грошовий ринок, кредитний ринок, ринок цінних паперів).
Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів) забезпечується інвестиційним менеджментом.
Ринкові механізми збалансування попиту й пропозиції сприяють постійному врівноваженню на інвестиційному ринку. Як наслідок, не буває прибуткових проектів з невеликим ризиком. Якщо зявляється такий обєкт для інвестицій, попит на нього з боку капіталів зростає, збільшується ціна і зменшується дохідність. Ситуація на ринку досягає рівноваги. Можна вважати, що чим більша очікувана дохідність інвестування, тим вищим є ризик інвестування. Інше можливе лише короткочасно, поки інформація щодо перспективності обєкта не стає доступною більшості учасників ринку.
Ефективне використання факторів виробництва визначається як відношення результату до затрат. Існує багато коефіцієнтів продуктивності, тому що є безліч методів виміру результатів і витрат.
Метод дисконтування грошових потоків або метод поточної вартості найкраща існуюча основа для аналізу грошових потоків від інвестиції [74].
Часто інвестиції протягом того самого або декількох періодів часу характеризуються як доходами, так і витратами. У цьому випадку зручно використовувати наступну термінологію:
- якщо протягом деякого періоду доходи перевищують витрати, то говорять про чисті доходи (net benefits) або про позитивні грошові потоки (positive cash flows);
- якщо ж протягом деякого періоду часу витрати перевищують доходи, то говорять про чисті витрати (net expenditure) або про відтоки грошових коштів(cash outlay);
Уся серія грошових потоків за період експлуатації інвестиції називається потоком коштів (cash flow stream), що складаються з позитивних грошових потоків чистих доходів і негативних грошових потоків чистих витрат.
Одна з базових концепцій інвестиційної економіки комерційного підприємства і теорії прийняття інвестиційних управлінських рішень полягає в тому, що вартість визначеної суми коштів це функція часу виникнення грошових доходів або витрат.
Оцінка дисконтованої економічної ефективності фінансових інвестицій основана на різноцінності грошових потоків коштів в часі, що пояснюється такими причинами [75]:
- зниження купівельної спроможності й загальне підвищення цін;
- отримання процентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);
- ризик (кредитор може не виконати свої боргові зобовязання).