Український фольклор та його місце в сучасній культурі
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
дум К. Грушевської до видань академічної серії Українська народна творчість (двадцять пять томів), серій Українські народні пісні в записах письменників (двадцять збірок), Народна творчість (пятнадцять книг), а також серій Золоті ключі, Бібліотека Карпати, Народна мудрість тощо. Звільнена від ідеологічних пут тоталітарної системи, своєрідно формується фольклористика незалежної Української держави. Сучасний її стан характеризується поглибленим вивченням давніх пластів фольклору, класичних і новітніх форм художнього відображення дійсності, увагою до історії наукової галузі. Внаслідок цього чимало зясовано щодо природи фольклору, його пізнавальних можливостей, національної та жанрової специфіки, функціонування в обрядах, комунікативної ролі в суспільстві, родині, міжособистісних взаєминах тощо.
2. Початок ХХІ століття
На початку ХХІ ст. актуалізовано чимало феноменів традиційної народної культури, що можуть гідно репрезентувати українців у світі. Визріла необхідність активізації фундаментальних досліджень та публікацій першоджерельних матеріалів з архівів, експедиційних записів, підготовки наукових кадрів тощо. Чимало в Україні роблять у цьому плані такі наукові осередки, як відділи фольклористики двох установ Національної академії наук України Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, Інституту народознавства (Львів), Інститут культурної антропології (м. Луцьк), кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Львівського національного університету ім. Івана Франка, кафедра української літератури та фольклористики Донецького національного університету (С.В.Мишанич). У сучасній фольклористиці активно працюють такі відомі науковці, як Н.С.Шумада, В.Ф.Погребенник (м. Київ), В.А.Качкан (м. Івано-Франківськ), В.А.Чабаненко, В.Д.Буряк, І.Я.Павленко (м. Запоріжжя), І.В.Хланта (м. Ужгород), О.І. Вертій, С.В.Пятаченко (м. Суми), С.І. Шевчук, О.В.Ковальчук (м. Рівне), М.О.Семенова, Л.О.Новикова, В.М.Осадча, М.М.Красиков (м. Харків), П.О. Будівський (м. Луганськ), А.М.Поповський, В.Галацька, М. Марфобудінова (м. Дніпропетровськ), А.М.Подолинний (м. Вінниця), С.А.Китова, О.П.Киченко (м. Черкаси), І.М.Зварич, В.В.Костик (Чернівці), Т.І. Колотило (м. Камянець-Подільський) та ін.
Крім методологічно важливих наукових студій, варто відзначити вагомі публікації фольклору, що їх підготували М.А.Зінчук (чотирнадцять томів народних казок у запису й упорядкуванні, 20022008), С.Й.Грица (однотомник Українські народні думи, 2007), А.І.Іваницький (Історична Хотинщина, 2007), О.Ю. Бріцина, І.Є. Головаха (Прозовий фольклор села Плоске на Чернігівщині, 2004), І.В. Неїло (Народні казки, записані Петром Івановим), І.В.Хланта (Ой видно село: Народні пісні села Арданово, 2003, Пісні Іршавщини, 2005), О.М.Кузьменко (Стрілецькі пісні, 2005), Л.О.Єфремова (Народні пісні: Записи Людмили Єфремової, 2006).
В Україні виходить низки спеціальних фахових періодичних видань збірники наукових праць, часописи: Фольклор. Література. Проблеми поетики (Інститут філології КНУ), Актуальні проблеми фольклору і літератури (Донецький національний університет), Матеріали до української етнології, Народна творчість та етнографія, Народознавство (м. Київ, ІМФЕ НАН України), Народознавчі зошити (м. Львів), Фольклористичні зошити (м. Луцьк) та ін.
Уперше в українській фольклористиці зусиллями академічних та університетських учених синтезовано знання з історії науки про усну народну творчість від давнини до кінця ХХ ст.; висвітлено невідомі, призабуті сторінки з життя та діяльності багатьох дослідників фольклору; осмислено складні процеси теорії фольклору, як у загальнометодологічному плані, так і безпосередньо на прикладі конкретних жанрів та фольклорних форм; своєрідно зреалізовано теоретичний потенціал сучасної української фольклористики не тільки через підготовку колективних та індивідуальних монографій, підручників і навчальних посібників, ряду дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів докторів і кандидатів філологічних наук зі спеціальності 10.01.07 фольклористика, але й через підготовку до видання в серії Українська народна творчість класичної спадщини українського народу зокрема, творів національного епосу. Також уперше готується Українська фольклористична енциклопедія (принагідно зазначимо, що в Білорусії аналогічну енциклопедію Білоруський фольклор видано впродовж 20062007 років). Так само вперше здійснено пятитомне академічне видання Українські народні думи. Видання вміщує найповнішу в історії публікацій дум кількість їх сюжетів (понад сорок) із численними варіантами майже до кожного з них. В основу систематизації матеріалів покладено сюжетно-тематичний принцип класифікації в поєднанні з хронологічним. На початку ХХІ ст. помітно активізувалося дослідження історії української фольклористики. Зокрема, відділом фольклористики ІМФЕ НАН України ведеться робота над створенням таких праць: Історія української фольклористики (в двох томах), колективної монографії Дослідники українського фольклору: Маловідомі сторінки.
Публікації наукових досліджень та документів-першоджерел засвідчують: фольклор не втрачає свого пізнавального, етико-виховного, естетичного значення й сьогодні, у час новітніх комунікацій. Поряд із ?/p>