Украiнська культура: становлення та розвиток
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iвднi Украiни в курганах, де хоронили скiфських царiв. Для культури скiфiв характерна керамiка, образотворче мистецтво, яке мало зооморфний характер. Його основою було зображення оленя, барана, коня, фантастичного грифона, гiрського козла.
Традицii скiфського мистецтва продовжили сармати - кочiвники зi Сходу. Вони завоювали i асимiлювали бiльшу частину скiфiв i господарювали в причорноморських степах майже 400 рокiв - з II ст. до н. е.. до II ст. н. е.. Скiфи i сармати i на заходi фракiйцi послужили безпосереднiм етнiчним субстратом для украiнцiв.
На узбережжi Чорного та Азовського морiв греки в серединi VII ст. заснували мiста-держави: Ольвiю, Херсонес, Пантiкапей, Феодосiю. Вони iснували тут протягом майже тисячолiття. РЗх занепад припадаСФ на рубiж III - IV ст. н. е..
Грецькi мiста-держави стали прямим джерелом античних традицiй в украiнськiй культурi. Разом з грецькою колонiзацiСФю, на територiю Причорноморя i Надднiпрянщини прийшов лист. Звiдси бере свiй початок письмовий перiод украiнськоi iсторii. Значну роль у культурному життi грецьких поселенцiв грали лiтература, музика, театр, живопис, скульптура. У I ст. до н. е.. - III ст. н. е.. грецькi мiста-держави пiдкорялися Риму, тому iстотно впливала на розвиток украiнськоi культури римська античнiсть.
На рубежi нашоi ери як самостiйна етнiчна спiльнiсть сформувалися словяни. З III в. до н. е.. до II ст. н. е.. Прасловянська була характерна так звана зарубинецька культура (вiд с. Зарубинцi на Переяславщинi). Носii зарубинецькоi культури були осiлими землеробами, але займалися i скотарством. Населення володiло поруч розвинених ремесел, знало виплавку залiза, ковальська справа. Посуд виготовляли на гончарному крузi з мiiевих глин. У II ст. н. е.. зарубинецька культура припинила своСФ iснування. На змiну iй прийшла черняхiвська культура (вiд с. Черняхiва, нинi Кагарлицького району Киiвськоi областi). Поряд з нею iснувала i киiвська культура.
У другiй половинi I тисячолiття в рiзних районах Украiни iснували Волинцевська (VI - VIII ст.), Роменська (VIII - X ст.) Та iншi культури. Люди були обСФднанi в схiднословянськi союзи племен - волинян, деревлян, полян, уличiв, тиверцiв, бiлих хорватiв, сiверян.
Стародавнi словяни досить добре знали природу свого краю. Але невмiння правильно пояснювати явища навколишнього свiту призвело до появи язичницькоi релiгii - полiтеiзму (багатобожжя). Головним богом схiдних словян був Перун - бог грому i блискавки. Користувалися повагою в той час Стрибог - бог вiтру i негоди, Сварог - бог-коваль, Ладо - бог домашнього вогнища. Крiм того, люди вiрили в таких богiв як Велес, Ярило, Коляда та iн За допомогою цих богiв вони пiзнавали свiт, осмислювали пори року, змiни в природi, свою взаСФмозвязок з нею. Словяни думали, що iх родовiд походить вiд богiв. Основу язичництва становило обожнювання сил природи, сонця як джерела життя, землi як годувальницi всього живого.
Для свiтогляду древнiх словян був характерний антропотеокосмiзм, тобто нероздiльнiсть сфер людського, божественного i природного, розумiння свiту як нi ким не створеного, свiту - як вiчно живого вогню, який розмiрено згасаСФ i розмiрено зiгрiтися.
Ще до запровадження християнства на Русi розвивалася монументальна архiтектура - будувалися язичницькi рубанi з дерева храми.
Язичницька релiгiя дала свiтовi великi цiнностi i своСФрiдну культуру.
Християнство на Русi було прийнято в 988 р. (головнi причини його прийняття - соцiально-полiтичнi), але язичницьке свiтогляд продовжувало ще довго спiвiснувати з християнством, втiлюючись у феноменi двовiря (поСФднання словянських вiрувань i звичаiв з православними).
Прийняття християнства на Русi мало величезне значення: воно вплинуло на всi сторони життя Русi (допомогло встановити полiтичнi, економiчнi, культурнi звязки з краiнами християнського свiту); сприяло становленню мiськоi культури в переважно сiльськогосподарськоi за родом дiяльностi краiнi, орiСФнтувало людину на духовнi перетворення, стимулювало його наближення до християнських iдеалiв; сприяло розвитку рiзних видiв мистецтва.
2. Культура Киiвськоi Русi
Перша держава схiдних словян - Киiвська Русь, iснувало в IX - XIII ст. За рiзними пiдрахунками, воно мало вiд 3 до 12 млн. населення i охоплювало територiю близько 800 тис. кв. км (майже половину ii - в межах сучасноi Украiни). Двигуном нового культурного процесу стала християнiзацiя Русi.
Плiдна вплив на розвиток культури Киiвськоi Русi надали ii звязки з ВiзантiСФю, яка володiла багатим античним спадщиною, що складали основу СФвропейськоi цивiлiзацii. Освоюючи лiтературне багатство i мистецтво Вiзантii, бiльш розвинену вiзантiйську культуру i через неi досвiд i надбання СФвропейськоi i частково схiдних цивiлiзацiй, культура Киiвськоi Русi виявила яскраву самобутнiсть.
Значну роль у формуваннi нацiональноi культури зiграла словянська писемнiсть, яка прийшла разом з християнством на Русь вiд "рiвноапостольних" просвiтителiв Кирила (Костянтина) i Мефодiя, за походженням - грекiв.
Лiтература Киiвськоi Русi. Вся давньоруська лiтература дiлиться на перекладну та оригiнальну. Переклад розглядався як частину власноi нацiональноi словесностi. Церковним характером лiтератури обумовлений вибiр перекладних творiв. Поряд зi Священним Писанням були перекладенi твори ранньо - християнських авторiв: РЖоанна Златоуста, Василя Великого, Григорiя Нiсського, Кирила РДрусалимського. Першi оригiнальнi твори, написанi