Украiнська культура на початку 20 столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Стан культури та особливостi ii розвитку
Розвиток украiнськоi культури був невiдСФмною складовою тих загальних процесiв, якi проходили в краiнi. Цi процеси мали складний, неоднозначний характер: досягнення супроводжувалися значними труднощами й перепонами, i сфера культури, природно, не була винятком. З одного боку, на неi впливало пiднесення нацiонально-визвольного, революцiйного руху, особливо в перiод 1905 1907 рр., з iншого шовiнiстична полiтика царськоi влади, продовження русифiкацii та репресiй. Найбiльших масштабiв цей курс набув пiсля придушення революцii, в перiод реакцii.
Слiд також зазначити, що на початку XX ст. розрив у розвитку культури в Украiнi поглибився: якщо невеликий прошарок суспiльства виходив у цьому планi на СФвропейський рiвень, то переважна бiльшiсть населення не була знайома навiть з найвiдомiшими досягненнями нацiональноi культури. Рiвень письменностi в Украiнi був нижчим вiд середнього для РДвропейськоi Росii показника 410% проти 20% у Московськiй та Петербурзькiй губернiях. Особливоi шкоди русифiкаторська полiтика завдавала освiтi. Пiсля поразки революцii в унiверситетах було заборонено викладати украiнською мовою. "ада не дозволяла брати на викладацьку роботу педагогiв, якi пiдозрювались у мазепинствi, украiнському сепаратизмi. Переважна бiльшiсть Просвiт була закрита.
Освiта
Захисникiв режиму царського самодержавства зовсiм не бентежила наявнiсть мiльйонiв неписьменних в краiнi, оскiльки вони вважали, що освiта породжуСФ небажане для властей вiльнодумство. В 1910 р. на Украiнi рiвень письменностi населення був нижчим середнього для всiСФi РДвропейськоi частини Росiйськоi iмперii показника 30%. На 1000 чоловiк населення в початкових, неповних середнiх i середнiх школах тут навчалося всього 67 учнiв. Навiть початкову освiту вдавалося здобути лише незначнiй частинi дiтей трудящих. У Киiвському учбовому окрузi, до складу якого входили пять губернiй, вiдвiдувало школу лише 10 % дiтей шкiльного вiку. Не кращим було становище i в iнших учбових округах.
В 1914-1915 рр. на територii Украiни, що входила до складу Росiйськоi iмперii, налiчувалося всього 452 середнi школи, в яких навчалось 140 тис. учнiв, та 19 вищих навчальних закладiв, в яких навчалося 26,7 тис. студентiв.
Не кращим було становище народноi освiти й на украiнських землях, що входили до складу Австро-Угорськоi iмперii. Тут рiвень ii розвитку був набагато нижчим нiж в iнших провiнцiях краiни. На початку XX ст. з 6240 сiл Галичини 2214 не мали початкових, а 981 будь-яких шкiл. Середнiх шкiл на всю Галичину налiчувалося 49, i лише в чотирьох iз них навчання велося украiнською мовою. На Буковинi iснувала лише одна украiнська гiмназiя. В Закарпаттi ж навiть у початкових школах навчання велося угорською мовою.
На всiй територii Украiни не було жодного вищого навчального закладу з украiнською мовою викладання, жодноi украiнськоi школи, що перебувала б на державному утриманнi. Подiбна полiтика царизму щодо украiнськоi мови, як мови навчання, переслiдувала далекосяжнi цiлi душити розвиток украiнськоi прогресивноi культури в самому зародку. Навiть пiсля скасування у буремнi днi революцii 1905-1907 рр. заборонних указiв 1863, 1876, 1881 рр. щодо видання книг, показу театральних вистав та проведення iнших культурно-освiтнiх заходiв украiнською мовою, царизм так i не дав дозволу на запровадження навчання в школах Украiни рiдною мовою.
Наука та ii представники
Наука i технiка. Розвиток науки i технiки на Украiнi стимулювався загальним полiтичним та економiчним пiднесенням. Зокрема, досить активно розвивалася iсторична наука, яка мала задовольнити духовнi запити найширших народних мас. Зростання iхньоi нацiональноi самосвiдомостi породжувало глибокий iнтерес до свого iсторичного минулого. Назрiла необхiднiсть створення узагальнюючоi популярноi працi з iсторii Украiни. 1904 р. в Петербурзi вийшов у свiт росiйською мовою Нарис iсторii украiнського народу М. С. Грушевського (1866-1934). Пiзнiше ця книга перевидавалася ще тричi: в 1906, 1911 i 1913 рр. Украiномовний варiант ii пiд назвою РЖлюстрована iсторiя Украiни там же виходив двiчi: у 1911 i 1917 рр. Сам автор визначав цi працi як своСФрiдний конспект його ж фундаментальноi багатотомноi РЖсторii Украiни-Руси, вихiд у свiт якоi був подiСФю не тiльки науковою, а й полiтичною. Росiйськi, австрiйськi та iншi реакцiонери, якi не визнавали за украiнським народом права на власний розвиток, на свою нацiональну культуру, зазнали вiдчутного удару. Разом з тим РЖ. Я. Франко у спецiальнiй науковiй розробцi Причинки до iсторii Украiни-Руси (1912 р.), високо оцiнивши багатство та рiзнорiднiсть фактичного матерiалу в працi Грушевського, водночас звернув увагу на схильнiсть автора заповняти прогалини iсторичних вiдомостей своiми розумуваннями та комбiнацiями.
Незважаючи на вiдсутнiсть сприятливих умов для науково-дослiдноi i винахiдницькоi роботи на украiнських землях, талановитi ентузiасти, переборюючи всiлякi перешкоди з боку офiцiйних властей, рухали науковий та науково-технiчний прогрес. Чимало вiдомих вчених через полiтичнi утиски та полiцейськi переслiдування змушенi були емiгрувати. Так, видатний бiолог РЖ. РЖ. Мечников (1845-1916), який тривалий час працював в одеському Новоросiйському унiверситетi, переiхав до Парижа, де заснував лабораторiю при славнозвiсному Пастерiвському науково-дослiдному iнститутi. Украiнський учений удостоiвся найвищоi