Украiнська культура на початку 20 столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
свiтовоi науковоi нагороди Нобелiвськоi премii (1908) за досягнення у новiй галузi бiологii та медицини iмунологii (вчення про захиснi властивостi живого органiзму вiд iнфекцiйних захворювань). На пропозицiю повернутися на Батькiвщину РЖ. РЖ. Мечников вiдповiв рiшучою вiдмовою, пiдкресливши, що царизм здiйснюСФ цiлеспрямовану полiтику руйнування вiтчизняноi науки.
Бiографiя
Пiсля двох невдалих спроб самогубства РЖлля Мечников здiйснив одне з найбiльших вiдкриттiв в iсторii iмунологii й отримав Нобелiвську премiю.
Знайомство з бiографiями великих людей дуже повчальне для вивчення людськоi природи, цi слова належать видатному ембрiологу i бактерiологу, одному з засновникiв iмунологii, лауреату Нобелiвськоi премii з фiзiологii i медицини РЖллi Мечникову (18451916). 15 липня минаСФ 90 рокiв з дня смертi цього славетного науковця, який, народившись у маленькому селi на Харкiвщинi, невдовзi виiхав за межi Украiни i став ученим свiтового масштабу. РЖще за його життя прiзвище Мечников стало в один ряд з iменами таких свiтил науки, як Луi Пастер, Роберт Кох, Пауль Ерлiх, Джозеф Лiстер, Емiль Ру та iншi. Саме РЖлля Мечников одним iз перших розкрив таСФмницi захисних сил людського органiзму i створив фагоцитарну теорiю iмунiтету, за що i був удостоСФний 1908 року Нобелiвськоi премii. Вiн також боровся з такими хворобами, як холера, тиф, сифiлiс, туберкульоз. Мечников створив власну науку про довголiття ортобiоз, а наприкiнцi життя став ще й фiлософом. Пiсля двох невдалих спроб самогубства в молодостi РЖлля РЖллiч з роками зрозумiв цiннiсть життя i навiть написав кiлька фiлософських праць, серед яких Етюди оптимiзму i Сорок рокiв пошуку рацiональногосвiтогляду.
Лiтература та ii представники
Лiтература кiнця XIX початку XX ст. найвищий етап художнього розвитку новоi украiнськоi лiтератури. Вiн характеризуСФться дальшим розвитком i водночас оновленням художнiх засобiв i прийомiв дослiдження людини (психологiзм, натуралiзм, посилення субСФктивного авторського начала), активним стильовим пошуком, урiзноманiтненням художнiх напрямiв i течiй, iх складною взаСФмодiСФю i спiвiснуванням (реалiзм, iмпресiонiзм, неоромантизм, символiзм, модернiзм). У лiтературу приходить нова творча генерацiя, що започатковуСФ нову лiтературну школу. Вихованi на кращих зразках вiтчизняноi лiтератури, збагаченi европейским художнiм досвiдом, письменники кiнця XIX початку XX ст. найбiльшу увагу придiляють фiлософському осмисленню становища людини в суспiльствi, взаСФмозвязку особи i суспiльства, одиницi й маси. Посилена увага до внутрiшнього свiту людини, ii духовностi зумовила такi визначальнi риси, як фiлософiчнiсть, iнтелектуалiзм, лiризм оповiдi. Найбiльш вiдповiдними жанрами для втiлення нового матерiалу стали iнтелектуальна, iдеологiчна чи психологiчна драма i драматична поема (Леся Украiнка) та психологiчна повiсть i новела (М. Коцюбинський, Марко Черемшина, В. Стефаник, Лесь Мартович, О. Кобилянська та iн.). Найвищого свого розвитку досягаСФ украiнська проза, явивши так звану нову школу письма. Коли старшi письменники виходять вiд мальован-ня зверхнього свiта природи, економiчних та громадських обставин i тiлько при помочi iх силкуються зробити зрозумiлими даних людей, iх дiла, слова й думки, то новiшi йдуть зовсiм противною дорогою: вони, так сказати, вiдразу засiдають у душi своiх героiв i нею, мов магiчною лампою, освiчують усе окруженСФ (...) Зверхнiх подiй в... змiст входить дуже мало, описiв ще менше: факти, що творять... головну тему, се, звичайно, внутрiшнi, душевнi конфлiкти та катастрофи, так характеризував нову манеру письма РЖ. Франко.
Визначальною рисою лiтературного процесу зламу столiть була i активiзацiя критичноi думки, представлена iменами РЖ. Франка, Лесi Украiнки, М. Коцюбинського та iн. Письменники-критики висловили новий погляд на питання народностi лiтератури, ii нацiональноi самобутностi, продемонстрували глибинне розумiння ii провiдних тенденцiй та перспектив розвитку
Бiографiя РЖ. Франка
культура освiта лiтература мистецтво
РЖван Франко народився 27 серпня 1856 р. в селi НагуСФвичi Дрогобицького повiту в Схiднiй Галичинi, поблизу м. Борислав, в родинi селянина-коваля. Його батько, коваль, заробляв не тiльки на власну сiмю, але й на всю рiдню, вiн дуже хотiв дати синовi добру освiту. Мати, Марiя Кульчицька, походила iз зубожiлого украiнського шляхетського роду ходачковоi шляхти.Про себе завжди розповiдав як про сина мужика.
Навчався спочатку в школi села Ясениця-Сiльна (18621864), потiм у так званiй нормальнiй школi при василiанському монастирi у Дрогобичi (18641867).
1875 закiнчив у Дрогобичi гiмназiю. У багатьох оповiданнях (Грицева шкiльна наука, Олiвець) художньо передано окремi моменти з цiСФi пори життя автора. З них довiдуСФмося, як важко було здобувати освiту навiть обдарованому селянському хлопцевi. Доводилося жити на квартирi у далекоi родички на околицi Дрогобича, нерiдко спати у трунах, якi виготовлялися у ii столярнiй майстернi (У столярнi). Навчаючись у гiмназii, Франко виявив феноменальнi здiбностi: мiг майже дослiвно повторити товаришам iнформацiю, яка подавалася вчителями на заняттях; глибоко засвоював змiст прочитаних книжок. Багато читав: твори СФвропейських класикiв, культорологiчнi, iсторiософськi працi, популярнi книжки на природничi теми.
РЖнтенсивнiй самоосвiтi гiмназиста сприяла зiбрана ним бiблiотека, в якiй нарахову