Украiнська культура на початку 20 столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?алося близько 500 книжок i украiнською, й iншими СФвропейськими мовами. Знайомство з творами Маркiяна Шашкевича, Тараса Шевченка, захоплення багатством i красою украiнськоi мови викликають у нього пiдвищений iнтерес до усноi народноi творчостi, стимулюють запис ii зразкiв. Осiнь 1875 став студентом фiлософського факультету у Львiвському унiверситетi.
Останнi роки життя
З 1908 р. стан здоровя Франка значно погiршився, однак вiн продовжував працювати до кiнця свого життя. За останнiй перiод вiн написав Нарис iсторii украiнсько-руськоi лiтератури (1910 р.), Студii над украiнськими народними пiснями (1913 р.), здiйснив велику кiлькiсть перекладiв з античних поетiв. 1913 р. вся Украiна святкувала сорокарiчний ювiлей лiтературноi працi Франка.
Перiод останнього десятилiття життя Франка дуже складний. За розповiдями сина Андрiя: у цей перiод батька переслiдував дух померлого дiдуся, який бив його золотим молотом по рукахтАж Протягом 14-ти днiв я не мiг анi вдень, анi вночi заснути, не мiг сидiти, i, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю писав РЖван Франко. За таких обставин, за неповний рiк до смертi Франко творить 232 поетичнi переклади i переспiви, обсягом близько 7000 поетичних рядкiв.
Театр
Провiдне мiiе в театральному життi Украiни на початку XX ст. належало акторським колективам, якi очолювали корифеi украiнськоi iени П. Саксаганський, РЖ. Карпенко-Карий, М. Садовський. Перiодом найвищого творчого пiднесення iхньоi театральноi трупи були 1900-1903 pp., коли в ii репертуарi було близько 60 пСФс. У 1907 роцi М. Садовський заснував у КиСФвi перший украiнський стацiонарний театр. У цей час у Львовi й далi успiшно працював СФдиний украiнський професiйний театр Руськоi бесiди.
Пiд впливом Росiйськоi демократичноi революцii 1905-1907 pp. репертуар украiнського театру значно збагатився. Його основою, як i ранiше, залишалися пСФси украiнських класикiв М. Старицького, М. Кропивницького, РЖ. Карпенка-Карого. Проте в репертуарi театру все частiше зявляються пСФси Лесi Украiнки, РЖ. Франка, Г. Хоткевича, Л. Яновськоi, у яких реалiстично зображувалося минуле й сучасне украiнського народу.
Мистецтво
Украiнське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалось у руслi основних стилiв, течiй i жанрiв свiтового мистецтва. Украiнськi художники були добре ознайомленi з кращими зразками свiтового мистецтва. Видатними живопиiями жанру побуту був М. Пимоненко (18621912), пейзажисти С. Василькiвський, В. Орловський, П. Шевченко, РЖ. Труш, К. Костандi. Майстрами портретного живопису були РЖван Труш, брати Федiр та Василь Кричевськi, Олекса Новакiвський. До iсторичноi тематики звертались Ф. Красицький, М. Самокиш, М. РЖвасюк. Це перiод особливого сплеску авангардного мистецтва. Украiнський авангард запропонував свiй погляд на мистецтво, своСФ свiторозумiння. Особливий внесок зробили О. Богомазов (18801930), М. Бойчук (18821939), К. Малевич (18781935).
О. Богомазов у трактатi Живопис та елементи виклав своi погляди на авангардне мистецтво, розробив його засади. Картини Потяг, Базар, Вязниця, Львiвська вулиця в КиСФвi стали зразками кубофутуризму та експресiонiзму. Вони вирiзняються чiткою ритмiкою кольорiв, iх синьо-фiолетовим вираженням. К. Малевич став основоположником супрематизму. Його творчiсть черпала свою силу у фольклорних джерелах. Чорний, бiлий та червоний квадрати, як i вся творчiсть Малевича, добре вiдомi у свiтi. Квадрат у супрематичному виконаннi СФ найбiльш чистим, незалежним вiд матерii духовним буттям, позбавленим асоцiацiй. Звичнi просторовi орiСФнтацii людини зникають у його творах. До речi, Червоний квадрат вiн трактуСФ як живописний реалiзм селянки у двох вимiрах. Основними персонажами в пiзнiшi роки творчостi стають селяни i селянки, як втiлення енергii природи i Всесвiту.
Михайло Бойчук очолив школу монументального украiнського мистецтва, яке поСФднувало конструктивнi особливостi живопису вiзантiйського та епохи iталiйського Вiдродження. До цiСФi школи належали Т. Бойчук, М. Юнак, О. Павленко, РЖ. Падалка, В. Сiдляр, М. Рокицький та iн. Вони оформляли Киiвський оперний театр, художнiй iнститут, украiнський павiльйон сiльгоспвиставки в Москвi, один з харкiвських театрiв. Це були першi зразки украiнського та й усього радянського монументального мистецтва. Михайла Бойчука, як i багатьох iнших талановитих митцiв, спiткала доля iнтелiгенцii розстрiляного вiдродження.
Це були роки, коли на досвiдi старших художникiв-реалiстiв Ф. Кричевського, РЖ. РЗжакевича, К. Трохименка, А. П. Петрицького, М. Самокиша, О. Шовкуненка вчились молодi митцi М. Дерегус, О. Довгаль, В. Касiян, В. Костецький та iн.
Ще тяжчi часи переживала украiнська культура в роки Другоi свiтовоi вiйни. Дуже багато творчоi iнтелiгенцii лiтераторiв, науковцiв, артистiв загинули в боях, померли вiд голоду. Провiдною тематикою мистецтва i лiтератури став патрiотизм, героiзм, захист Вiтчизни, праця на перемогу.
У першi пiслявоСФннi роки в Украiнi вiдновили роботу 30 тис. шкiл (згодом майже 35 тис.), 150 вищих навчальних закладiв. Розпочав роботу вже в КиСФвi Киiвський фiнансово-економiчний iнститут (так називався тодi КНЕУ), поновили свою мистецьку дiяльнiсть понад 100 театрiв.
Шаленому компартiйному осуду була пiддана дiяльнiсть iсторикiв Украiни, поетiв М. Рильського, В. Сосюри, композитора К. Данькевича, кiнорежисера О. Довженка, широко розгорнута кампан