Украiнська дiаспора в краiнах Балканського регiону: iсторiя та сучаснiсть
Информация - История
Другие материалы по предмету История
РЕФЕРАТ
на тему:
Украiнська дiаспора в краiнах Балканського регiону: iсторiя та сучаснiсть
Автор: Ястребов Руслан,
учень 9-Г класу
Керiвник: РЖвкова Валентина Петрiвна,
вчитель нiмецькоi мови
Спецiалiзована школа № 197
iм. Д.О. Луценка м.КиСФва
КИРЗВ - 2009
Дiа?спора (грец. ???????? розсiяння) будь-яке представництво етнiчних одиниць за межами материнського етнiчного регiону, котрi усвiдомлюють свою генетичну або духовну з ним СФднiсть. Поняття походить мовно з давньогрецькоi, але змiстовно з iудейськоi традицii. Дiаспорою вважають усiх украiнцiв поза Украiною, за винятком тих, котрi проживають у сусiднiх державах на споконвiчнiй етнiчнiй територii.
За своСФю структурою дiаспора виступаСФ у двох основних формах: дисперсiй невеликих вкраплень в iноетнiчному масивi; компактних утворень суцiльних етнiчних районiв. Щодо природи дiаспор, то вони утворюються або шляхом мiграцiй, або внаслiдок насильницького вiдторгнення частини етносу вiд основного масиву. В iсторii украiнськоi емiграцii простежуються два основних напрямки, кожен з яких маСФ кiлька хвиль. За напрямком ii умовно подiляють на схiдну i захiдну. До захiдноi украiнськоi дiаспори (понад 5 млн. осiб) слiд додати також украiнцiв Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Пiдляшшя, Пряшiвщини, Мараморошчини та Сучавщини, свого часу вiдокремлених вiд суцiльного украiнського етнiчного масиву, i давнi компактнi утворення в Угорщинi, Болгарii, Югославii, Австрii, Нiмеччинi, й етнiчнi вкраплення в населення Великобританii, Францii, РЖталii, Бельгii та iнших СФвропейських краiн, i суцiльнi райони та навiть провiнцii у Канадi, США, Аргентинi, Австралii.
Найдавнiша украiнська дiаспора у Болгарii (близько 5 тис. осiб). Украiнцi почали прибувати до неi ще у IX-X ст. ченцi, купцi, студенти, а головне викладачi КиСФво-Могилянськоi академii, котрi започаткували там традицiю викладання курсiв з актуальних гуманiтарних проблем. Пiзнiше в числi таких просвiтникiв був видатний письменник, учений та громадський дiяч Михайло Драгоманов. Сучасна украiнська дiаспора, яка виникла в результатi дii ряду соцiально-економiчних, полiтичних i демографiчних чинникiв, мала заробiтчанський i полiтичний характер. Безперечно, украiнський мiграцiйний рух був частиною свiтового мiграцiйного процесу, що особливо активiзувався на рубежi ХРЖХХХ ст. Як вiдомо, умовнi хронологiчнi межi першоi украiнськоi мiграцiйноi хвилi охоплюють перiод з останньоi чвертi ХРЖХ ст. до початку Першоi свiтовоi вiйни, другоi час мiж двома свiтовими вiйнами, третьоi перiод пiсля Другоi свiтовоi вiйни, четвертоi з 1990-х рокiв ХХ ст. по нинiшнiй час.
Пiд час першоi украiнськоi емiграцiйноi хвилi у 1888 р. у Софiю приiжджаСФ Л. Драгоманова, яка одружилась з болгарином РЖ. Шишмановим. У 1889 р., на запрошення болгарського уряду, до Софii з Женеви прибуваСФ М. Драгоманов вiдомий СФвропейський учений i полiтичний дiяч, висланий за межi Росiйськоi iмперii без права повернення за своi полiтичнi переконання. Якщо умовно припустити, що Л. Драгоманова поклала початок тАЮшлюбнiйтАЭ украiнськiй емiграцii, то ii батько, М. Драгоманов (18411895), був, безумовно, у Болгарii представником першоi хвилi украiнськоi полiтичноi емiграцii. Так склалося, що родина Драгоманових у Софii стала культурним осередком, до якого тягнулася молода болгарська iнтелiгенцiя, яка почала активно формуватися пiсля визволення Болгарii з-пiд турецькоi залежностi. Тiльки один приклад: музичне товариство, створене Л. Драгомановою, стало основою для створення консерваторii у Софii. Мiнiстр освiти Болгарii РЖ. Живков, який запросив М. Драгоманова на посаду ректора Софiйського унiверситету, котрий тiльки-но створювався, сам мав лише середню освiту. Однак М. Драгоманов вiдмовився вiд такоi посади, мотивуючи тим, що першим ректором першого болгарського унiверситету маСФ бути болгарин. М. Драгоманов був призначений професором iсторико-фiлологiчного вiддiлення Вищоi школи i читав курс iсторii схiдних та пiвнiчно-захiдних народiв.
Видатний украiнський вчений М. Драгоманов, визнаний одним з кращих представникiв Киiвськоi iсторико-фiлологiчноi школи, своСФю самовiдданою працею у Софiйському унiверситетi (18891895) виховав плеяду учнiв i послiдовникiв, якi з часом стали золотим фондом болгарськоi науки. Серед них вiдомi болгарськi вченi-iсторики, мовознавцi, лiтературознавцi, етнографи, фольклористи та вчителi. Наприклад, професора Софiйського унiверситету РЖ. Шишманова (18621928) вважають найталановитiшим учнем М. Драгоманова, бо саме вiн зорiСФнтував Шишманова до вивчення етнографii. Стаття Шишманова тАЮЗначення i завдання нашоi етнографiiтАЭ (1889) стала програмною для багатьох поколiнь болгарських учених i, разом з тим, засвiдчила, що РЖ. Шишманов засвоiв метод дослiдження, переданий йому М. Драгомановим.
Завдяки украiнському вченому, який створив свою школу, РЖ. Шишманова, можна вважати послiдовником Киiвськоi iсторико-фiлологiчноi школи. Вiн не тiльки творчо засвоiв порiвняльно-iсторичний метод, започаткований ученим свiтового визнання М. Максимовичем, а й вийшов на створення власного методу у лiтературнiй iсторii психосоцiологiчного. Доцент Л. Терзiйська у статтi тАЮДрагоманов професор Софiйського унiверситетутАЭ (2003) розкриваСФ його багатогранну дiяльнiсть у цьому вищому навча