Украiнська держава Павла Скоропадського. Гетьманський переворот
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат
з iсторii Украiни на тему:
Украiнська держава Павла Скоропадського. Гетьманський переворот
Вступ
Бiльшовицька експансiя з пiвночi, а австро-нiмецька з заходу практично паралiзували мiiеву украiнську владу. Назрiвала криза i в урядi УНР, який надалi зволiкав зi створенням регулярного вiйська, загальною мобiлiзацiСФю населення.
Згiдно з берестейськими домовленостями, наприкiнцi лютого 1918 р. пiвмiльйонне угруповання кайзерiвсько-цiсарських армiй вступило на територiю Украiни. А вже РЖ березня бiльшовицькi вiйська вiдступили з КиСФва, куди 7 березня повернулася Центральна Рада.
Загалом же населення Украiни з прохолодою зустрiчало кайзерiвських i цiсарських посланцiв. Особливе обурення викликали харчовi реквiзицii селянства i вiдправка на захiд десяткiв ешелонiв з хлiбом, мясом, цукром. Прихiд "союзникiв" в Украiну дуже швидко обернувся жорстоким окупацiйним режимом, пограбуванням ii матерiальних ресурсiв i врештi-решт посиленням дестабiлiзацii в суспiльствi, анархiСФю в господарствi. Нiмецько-австрiйська окупацiя спричинила й падiння авторитету Центральноi Ради. Чимала частина населення уже не сприймала демократичнi форми правлiння i прагнула утвердження сильноi виконавчоi влади.
Головним виразником цих iдей i центром опозицii стала Украiнська Народна Громада (УНГ), яка обСФднала у своiх лавах землевласникiв i вiйськових, зокрема козакiв вiльного козацтва i офiцерiв 1-го Украiнського корпусу. ii очолив досвiдчений генерал Павло Скоропадський.
Разом з ПартiСФю украiнських хлiборобiв-демократiв та ii лiдерами М. Мiхновським i В. Латинським УНГ вiдкрито висловлювала думки про те, що тiльки сильна диктаторська влада здатна вивести державу з безладдя та анархii. Прийнятною, на iх погляд, формою правлiння було гетьманство, а найкращою кандидатурою на роль гетьмана генерал П. Скоропадський.
РЖз своiми планами УНГ ознайомила нiмецьке командування й архiСФпископа Никодима, заступника убитого бiльшовиками митрополита Володимира, i тi, пообiцявши свою допомогу, схвалили цей смiливий полiтичний крок.
Сприяючи планам УНГ, 28 квiтня 1918 р. нiмецьке командування паралiзувало засiдання Центральноi Ради, яка саме обговорювала проект конституцii УHP. Тодi ж було заарештовано двох мiнiстрiв. Наступного дня за участю майже 8 тис. делегатiв у КиСФвi вiдбувся хлiборобський конгрес, який одноголосно обрав гетьманом Украiни П. Скоропадського.
Народився Павло Скоропадський 1873 р. у нiмецькому курортi Вiсбаденi, де на той час вiдпочивали його батьки. Дитячi роки провiв у родинному маСФтку в Тростянцi на Полтавщинi. Генеалогiя старовинного роду Скоропадських простежуСФться вiд виходця з Уманщини Федора Скоропадського, який воював у вiйську Б. Хмельницького i загинув у бою пiд Жовтими Водами. Його онук РЖван Скоропадський у 17081712 pp. був гетьманом Украiни. Його далекий нащадок Павло Скоропадський пiсля закiнчення елiтарного пажеського корпусу у Санкт-Петербурзi деякий час проживав у Францii, а в роки першоi свiтовоi вiйни почергово командував полком, дивiзiСФю i нарештi армiйським корпусом, з яким улiтку 1917 р. став на захист У HP.
30 квiтня на мурах столицi зявилась гетьманська "Грамота до всього украiнського народу", згiдно з якою розпускались Центральна i Мала Ради, мiнiстерства i земельнi комiтети. Бiльшiсть партiй i вiйськових частин зайняли у цi днi нейтральну позицiю до гетьманцiв, тому переворот станси практично без пострiлiв i кронi.
Через рiк П. Скоропадський так оцiнив передiсторiю й уроки квiтневого перевороту: "Багато людей критикують мiй крок i злим оком дивляться на вiдстановлення Гетьманства. Зовсiм зрозумiло, чому так вiдноситься до цього факту вороги украiнськоi державностi... Але тим, що звуть себе украiнцями, менi хочеться поки що сказати лиш одне: памятайте, що коли б не бужi мого виступу, нiмцi, кiлька днiв пiзнiше, завели б на Украiнi звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупацii i нiчого спiлал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупацii i нiчого спiльного з украiнством, розумiСФться, не мало б. Тим самим не було б Украiнськоi держави, яка реально появилась на свiтовiй аренi хоч в цьому короткому перiодi Гетьманства".
Утворення гетьманського уряду
Згiдно з Законом про тимчасовий державний устрiй Украiнськоi держави, в руках гетьмана зосереджувалася вся верховна влада: формування уряду, вiйськового командування, зовнiшня полiтика.
Головою нового кабiнету мiнiстрiв гетьман призначив голову земства Полтавськоi губернii, росiйського октябриста Федора Лизогуба, сина одного з найближчих друзiв Тараса Шевченка.
Мiнiстерство iноземних справ очолив Дмитро Дорошенко, вiдомий украiнський iсторик, який у роки свiтовоi вiйни був генерал-губернатором Галичини й Буковини, згодом член Центральноi Ради. Не менш вiдомим був i мiнiстр освiти та мистецтва, кадет Микола Василенко. професор iсторii Киiвського унiверситету, член Наукового товариства РЖменi Шевченка у Львовi. До цього призначення вiн деякий час виконував обовязки мiнiстра освiти Тимчасового уряду. Син знаною етнографа II. Чубинського, професор кримiналiстики Харкiвського унiверситету, безпартiйний М. Чубинський очолив мiнiстерство юстицii. Вiйськовим мiнiстром став командуючий однiСФi з армiй Румунського фронту бувалий генерал Олександр Рогоза. Начальником Генерального штабу залишив! полковник О. Сливинський, який перебував на цiй по