Украiнська держава Павла Скоропадського. Гетьманський переворот
Информация - История
Другие материалы по предмету История
цiалiстичнi експеримент привели б неминуче до бiльшовизму, до знищення духовноi та матерiальноi культури, повернули б наш чудовий край на висохшу пустиню..."
Зовнiшньополiтичний курс
Гетьманат встановив дипломатичнi стосунки, крiм Нiмеччини та Австрii, з ШвейцарiСФю, БолгарiСФю, Польщею, ФiнляндiСФю, Туреччиною i навiть з Росiйською ФедерацiСФю. Особливо активно П. Скоропадський намагався повернути територiальнi втрати попереднiх часiв згiдно з етнiчним розселенням украiнцiв, Отож, виключно дипломатичними зусиллями до Украiнськоi держави було прилучено: Гомельський повiт Могилiвськоi губернii, Путивльський i Рильський повiти Курськоi губернii до Чернiгiвщини, iншi украiнськi повiти Куртини (Суджанський, Гайворонський, Бiлгородський, Корочанський), а також Валуйський повiт Воронезькоi губернii до Харкiвськоi губернii Украiни. Рiчицький, Пiнський i Мозирський повiти Мiнськоi губернii було зСФднано в окремий округ (Староство) в складi Украiнськоi держави. Вперше за сотню рокiв iнтегрували в украiнську державно-полiтичну систему Холмщина, Пiдляшшя, 12 повiтiв Берестейщини.
Конструктивно розвязався територiальний спiр з Донським урядом до Украiни вiдiйшов Марiуполь з околицями. Завдяки активнiй зовнiшнiй полiтицi гетьманату громадсько-полiтичнi кола Криму виявили бажання увiйти на правах автономii до складу Украiнськоi держави. ! хоч входження пiвострова було юридично оформлене, проте остаточно гетьманська влада там не закрiпилася через загострення вiйськово-полiтичноi ситуацii. Завязався багатообiцяючий украiнсько-румунський дiалог щодо вирiшення проблем украiнських земель Бессарабii (Акерманщини i Хотинщини), окупованих РумунiСФю. Розроблялись i проекти федеративного входження етнiчно украiнськоi Кубанi до складу Украiнськоi держави. Отже, за часiв Гетьманства Украiна стала не тiльки обСФктом, а й повноцiнним субСФктом мiжнародного права.
Восени 1918 р. зовнiшньополiтичнi орiСФнтири гетьмана круто змiнились: листопадовi революцii в Австро-Угорщинi та Нiмеччинi спричинили крах його державно-полiтичних партнерiв, що автоматично пiдiрвало основу стабiльностi й гетьманськоi влади. Цим одразу ж скористалась опозицiя росiйськi бiльшовики, якi через своiх дипломатiв у КиСФвi стежили за ситуацiСФю в Украiнi, та украiнськi соцiалiстичнi партii, що обСФднались в Украiнський нацiональний союз i пiдняли повстання проти гетьмана. Водночас держави-переможцi свiтовоi вiйни Англiя, Францiя, СРЖЛА та РЖталiя пообiцяли Гетьманату пiдтримку тiльки за умови встановлення федеративних звязкiв з "бiлою" РосiСФю. Вiдтак в умовах наростання державно-полiтичноi кризи 14 листопад; 1018 р. П. Скоропадський оголосив грамот про федерацiю з майбутньою небiльшовицькою РосiСФю. Тодi ж було призначено новий уряд, сформований з росiйських монархiстiв. Та стримати опозицiйний рух нi гетьман, нi держави-союзники вже не змогли.
Проголошення незалежностi бiльшовицькоi УНР. РЖРЖ зiзд рад Украiни
Створений у Харковi радянський уряд Украiни, який пiсля захоплення Муравйовим КиСФва 12 лютого 1918 р. встиг переiхати туди i перебував там два тижнi, покидав Украiну разом з Червоною армiСФю. 1719 березня вiн скликав у Катеринославi II зiзд Рад Украiни. резолюцii зiзду було сказано, що радянська сторона, не маючи "пiл собою нiякого ТСрунту", готова пiдписати навiть тi тяжкi умови, якi навязуСФ Украiнi мирний договiр Центральноi Ради з Австро-Нiмеччиною, але за умови цiлковитого невтручання Австро-Нiмеччини у внутрiшнСФ життя Украiни. Л за день до зiзду Народний секретарiат бiльшiстю голосiв чотири проти трьох ухвалив пропозицiю катеринославця Емануiла Квiрiнга увiйти в переговори з Центральною Радою для припинення боротьби за умов збереження Рад робiтничих депутатiв i легальноi дiяльностi бiльшовицьких органiзацiй. Правда, наступною дня ця ухвала була скасована.
Водночас зiзд визначив, що Украiна СФ незалежною вiд Росii республiкою Рад. Вiдтак було обрано новий склад Центрального Виконавчого Комiтету, до якого увiйшли 49 росiйських i украiнських лiвих есерiв, 47 бiльшовикiв, 5 лiвих украiнських соцiал-демократiв. Народний секретарiат очолив бiльшовик М. Скрипник.
Покидаючи пiд нiмецьким натиском Украiну, бiльшовицькi лiдери органiзували в Таганрозi двi важливi наради. 1618 квiтня там вiдбулася перша й остання сесiя обраного на II зiздi парламенту, яка ухвалила лiквiдувати Народний секретарiат, розпустити парламент i створити так звану Повстанську девятку у складi чотирьох бiльшовикiв (Г. Пятаков, В. Затонський, М. Скрипник, А. Бубнов), чотирьох лiвих росiйських есерiв i одного украiнського соцiал-демократа (П. Слинько).
Бiльшовицька УНР, хоч i мала деякi ознаки незалежноi держави, надалi залишилася марiонетковим формуванням раднаркомiвських полiтикiв.
Утворення КП(б)У
Через два днi пiсля саморозпуску першого украiнського радянського уряду 1820 квiтня 1918 р. вiдбулася партiйна нарада за участю представникiв бiльшовицьких органiзацiй КиСФва та Катеринослава. Представники Харкова i Донбасу своiх делегатiв не вислали, займаючись творенням сепаратноi вiд Украiни Донецько-Криворiзькоi республiки. Саме ця таганрозька нарада Й оформила iснування окремоi бiльшовицькоi партii в Украiнi. Взагалi ж було обговорено двi пропозицii: Е. Квiрiнга створити автономну партiю, але пiдлеглу ЦК i зiзду РКП(б); М. Скрипника (вiл "групи товаришiв") створити самостiйну Комунiс