Украiна пiд владою Лiтви i Польщi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Змiст
1.Включення до складу Великого князiвства Литовського та Польщi пiвденно-захiдних руських земель
2. Полiтика великих Литовських князiв на украiнських землях. Полiтичний устрiй держави
3. Кревська, Вiльненська, Городельська унii та iх вплив на становище украiнських земель
4. Соцiально-економiчний розвиток Украiни у другiй половинi XIV серединi XVI ст.
5. Причини виникнення украiнського козацтва. Основнi категорii козакiв
6. Понятiйний апарат
Лiтература
1. Включення до складу Великого князiвства Литовського та Польщi пiвденно-захiдних руських земель
Вiдповiдь на це питання необхiдно почати з того, що занепад Киiвськоi Русi, монголо-татарська навала призвели до ослаблення схiднословянських земель. Цим i скористалась молода Литовська держава, яка створилася в серединi XIII ст.
Литовське князiвство почало своСФ проникнення на Русь ще за часiв князя Мiндовга (12301263 рр.). Головним обСФктом експансii тодi були захiдноруськi (бiлоруськi) землi. У часи наступника Мiндовга Гедимiна (13161341 рр.) почалось включення до складу Литовського князiвства пiвденно-захiдних руських (украiнських) земель. Яскравим виявом змiцнення позицiй у цьому регiонi стало те, що пiсля раптовоi смертi Юрiя II Болеслава великий князь Литовський Гедимiн примусив бояр проголосити князем Галицько-Волинського князiвства його сина Любарта. Внаслiдок польсько-угорсько-литовського протистояння за галицько-волинську спадщину, яке почалося в 1340 р., Польща отримала Галичину, Литва Волинь.
Слiд вiдмiтити, що, скориставшись у 50-х рр. XIV ст. слабкiстю Золотоi Орди (пiсля смертi хана Джанiбека у 1357 р. тут почалися мiжусобицi, а у 1362 р. Орда розпадаСФться на двi частини з кордоном по Волзi), литовцi активно почали новий етап проникнення у землi колишньоi Киiвськоi Русi.
Тут доцiльно розповiсти, що наступник Гедимiна великий князь Ольгерд (13451377 рр.), щоб змiцнити свою державу, поставив за мету приСФднати до неi всю Русь. У 13551356 рр. литовськi вiйська зайняли спочатку Брянськ, а потiм усю Чернiгово-Сiверщину. У 1362 р. Ольгерд здiйснив похiд своiх вiйськ на Поднiпровя i, зайнявши Киiв та вигнавши ординцiв, прихопив Киiвщину й Переяславщину, вiддавши iх у володiння своСФму синовi Володимиру. "iтку того самого року литовськi вiйська повели наступ проти Орди i далi на пiвдень. На берегах р. Синi Води, лiвоi притоки Пiвденного Бугу, вони розгромили ординцiв. Подiлля, яке ранiше входило до складу Галицько-Волинського князiвства, було включено до складу Литви.
Отже, на початок 60-х рокiв XIV ст. пiд владою Литви опинилася велика частина територii Украiни Чернiгово-Сiверщина, Киiвщина, Переяславщина, Подiлля, бiльша частина Волинi. Внаслiдок цього Велике князiвство Литовське стало великою феодальною державою.
2. Полiтика великих Литовських князiв на украiнських землях. Полiтичний устрiй держави
Починати висвiтлювати цю проблему слiд з того, що приСФднанi до Литовського князiвства землi за територiСФю й кiлькiстю населення були в 5 разiв бiльшими, нiж власне Литва. Вони стояли й вище щодо культурного розвитку. Тому литовськi правителi, намагаючись втримати пiд своiм контролем iнкорпорованi землi, послiдовно дотримувались правила: старого не змiнювати, а нового не впроваджувати. Це здiйснювалося на практицi:
до кiнця XIV ст. фактично зберiгалась стара система управлiння, у якiй лише руська князiвська династiя змiнилась на литовську;
руське боярство переходило на службу до Литви;
литовцi запозичили руський досвiд вiйськовоi органiзацii, спорудження фортець;
розширилася сфера впливу руського православя на терени Литовськоi держави;
Руська Правда стала державною правовою основою;
руська мова була визнана офiцiйною державною мовою.
До цього слiд додати, що офiцiйний титул Литовського князя розпочинався словами: Великий князь Литовський i Руський.
Студенти повиннi знати, що дii литовцiв в Украiнi не мали характеру експансii, схожоi на завоювання монголiв. Мiiеве населення або зберiгало нейтралiтет i не чинило опору, або ж пiдтримувало утвердження литовського правлiння, яке витiсняло золотоординське. Литовська влада була мякшою, толерантiшою, нiж татарська. На приСФднаних до Литви землях руськi князi зберiгали свою автономнiсть. У звязку з цим вiдомий iсторик О. Субтельний називав процес збирання украiнських земель Литвою проникненням, включенням, приСФднанням.
Проте литовцi не стали другими варягами. Вони не розчинились у пiдкореному схiднословянському етносi. Починаючи з правлiння князя Ягайла (13771392 рр.), у Литовськiй державi дедалi бiльше набирали силу тенденцii централiзму.
В 90-тi роки XIV ст. влада литовських феодалiв в Украiнi посилилася. Так, Великий Литовський князь Вiтовт протягом 13921394 рр. за допомогою зброi змiстив в Украiнi князiв, що перестали йому коритися. Новгород-Сiверське, Володимирське (Волинь), Подiльське, Киiвське удiльнi князiвства були лiквiдованi i перетворенi на провiнцii Литви, в цих землях почали управляти великокнязiвськi намiсники. В результатi посилилася центральна влада i Велике князiвство Литовське, на вiдмiну вiд Киiвськоi Русi, нiколи не знало феодальноi роздрiбненостi.
Важливо зазначити, що до середини XV ст. законодавча, виконавча й судова влада зосереджувалася в руках великого князя литовського. Вiн був вищим начальником збройних сил, проводив дипломатичнi зносини з iншими державам