Тунгуському феномену тАУ 100 рокiв. Чого чекати землянам?
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
? (за цiСФi умови рух комет перiодичний), параболiчними або, можливо, гiперболiчними. Найбiльш вiдомим перiодичним мандрiвником СФ комета Галлея з перiодом обернення 76 рокiв. Маси комет найчастiше складають 10 1000 гiгатон (1 Гт мiльярд тон). Розмiр голови комети може перевищувати розмiр Сонця, хвости деколи мають довжину бiльше 1 а. о., тобто 150 млн км.
Великi витiвки Тунгуського тiла
Про Тунгуське диво написано багато рядкiв. ТаСФмниця його, проте, до кiнця не розгадана. Ось що про Тунгуський феномен розповiв очевидець.
Раптом дуже сильно вдарив грiм. Це був перший удар. Земля стала смикатися й гойдатися, сильний вiтер ударив у наш чум i повалив його. Отут я побачив страшне диво: дерева падають, хвоя на них горить. Пекуче, дуже пекуче згорiти можна. Раптом над горою, де вже впав лiс, стало дуже свiтло, начебто друге сонце зявилосятАж
Що ж обСФктивно вiдомо про це унiкальне явище природи?
30 червня 1908 р. у басейнi Пiдкаменноi Тунгуски (Сибiр) вiдбулася рiдкiсна подiя, що одержала назву Тунгуського феномена. Вона супроводжувалася оптичним, акустичним, сейсмiчним, геомагнiтним i бiологiчним ефектами. На висотi 7 8 км вiдбувся вибух, на великiй площi був повалений i частково спалений лiс. Спалах свiтла й звук спостерiгали на вiдстанi ~ 750 км, прилади в м. Потсдамi (Нiмеччина) зареСФстрували акустичнi хвилi, якi пройшли вiдстанi 5 тис. км (пряма хвиля) i 35 тис. км (зворотна хвиля). Нiчне небо в Сибiру й РДвропi було настiльки свiтлим, що можна було читати книгу. Прозорiсть атмосфери над США в липнi серпнi помiтно знизилася. В РЖркутську, Ташкентi, Тбiлiсi та Йенi (Нiмеччина) спостерiгали сейсмiчну хвилю вiд вибуху Тунгуського тiла. Нарештi, варiацii геомагнiтного поля фiксували на вiдстанях близько 1 тис. км, вони тривали протягом 1 2 годин. Зразки, можливо, речовини Тунгуського тiла були знайденi в 60 70-i рр. ХХ столiття.
Тунгуський вибух мав такi бiологiчнi наслiдки: протягом багатьох десяткiв рокiв спостерiгали ефект прискореного поновлення росту дерев; частота мутацiй соснового молодняку збiльшилася приблизно в 10 разiв; вiдзначали рiдкiсну мутацiю в корiнного населення Евенкii. Останнiй ефект, однак, вимагаСФ подальших дослiджень.
Ретельне дослiдження й моделювання наслiдкiв прольоту Тунгуського тiла дозволило визначити його параметри: початковi та кiнцевi маси 2 Мт i 100 кт, початкова та кiнцева швидкостi руху близько 30 i 17 км/с, початкова енергiя близько 500 Мт, густина речовини 0.5 1 т/куб. м, енергiя вибуху 10 Мт, яка була еквiвалентна енергii 1000 бомб, скинутих на Хiросiму.
Природа Тунгуського феномена точно невiдома. Висунуто безлiч гiпотез про його природу. Першою гiпотезою було припущення евенкiв очевидцiв падiння космiчного тiла. Спостерiгаючи за катастрофою, що наступила, вони вважали, що ii причиною стало зiшестя на Землю бога Агди залiзного птаха, що вивергаСФ вогонь.
У 1908 р. французький дослiдник Фелiкс де Руа припустив, що Земля зiткнулася з хмарою космiчного пилу. Аналогiчну гiпотезу в 1932 р. висловив наш спiввiтчизник
В. РЖ. Вернадський засновник i перший президент Академii наук Украiни.
У 1927 р. першодослiдник району тунгуськоi катастрофи Л. А. Кулик вважав, що випав рiй уламкiв залiзного метеорита....
У 1934 р. англiйський метеоролог Ф. Уiппл вперше висунув гiпотезу про кометну природу Тунгуського феномена. Цю гiпотезу пiдтримав радянський астроном
РЖ. С. Остапович. У подальшi роки кометна гiпотеза докладнiше була розроблена академiком В. Г. Фесенковим випускником, а потiм i спiвробiтником Харкiвського унiверситету.
У 1975 р. В. П. Стулов пiд керiвництвом академiка Г. РЖ. Петрова спробував створити математичну модель зiткнення ядра комети з Землею. На жаль, в ii основу автори поклали той факт, що густина речовини комети була близько 10 кг/куб. м. Астрономам вiдомо, що такi рихлi тiла не можуть довго iснувати в Сонячнiй системi. Тому модель Петрова Стулова являСФ собою лише академiчний iнтерес.
Ще в сiчнi 1946 р. радянський письменник А. П. Казанцев, знаходячись пiд враженням вiд атомних вибухiв над мiстами Хiросiма i Нагасакi (серпень 1945 р.), опублiкував науково-фантастичне оповiдання Взрыв, де описав атомний вибух мiжпланетного космiчного корабля, що нiбито потерпiв катастрофу над Сибiром.
Найбiльш правдоподiбними гiпотезами СФ наступнi: Тунгуське тiло це метеорит або комета. РЖншi гiпотези припускають, що Тунгуським тiлом був згусток антиречовини, чорна дiрка, вибух металевого водню, сонячний плазмоiд, електричний розряд i iн.
Бiльшiсть учених дотримуються теорii про кометну природу, оскiльки вона пояснюСФ майже весь комплекс ефектiв, що спостерiгалися. Окремi фахiвцi вважають, що Тунгуське тiло було метеоритом, який все-таки вибухнув в атмосферi. РД й геофiзичнi гiпотези. Вони зводяться до того, що Тунгуський феномен специфiчний землетрус, виверження вулкана, вибух природного газу або воднево-кисневоi сумiшi, гiгантська кулевидна блискавка тощо. Всього ж вiдомо бiльше нiж 120 гiпотез.
Може здатися, що тiла, подiбнi до Тунгуського, дуже рiдко загрожують людству i про них можна не думати. Але це не так. Наприклад, 10 серпня 1972 р. над США i Канадою зi швидкiстю 15 км/с промайнув астероiд дiаметром близько 80 м. Енергiя вибуху була б еквiвалентна 100 Мт (8 тис. Хiросим). Тiльки завдяки щасливому випадку, пролетiвши над поверхнею Землi 1500 км, астероiд вилетiв за межi атмосфери та пiшов у космос. Впади на Землю, вiн викликав би руйнування та пожежi на площi близько 5 тис. кв. км. При цьому кiлькiсть жерт