Тригонометричнi ефемериди планет Сонячноi системи
Информация - Компьютеры, программирование
Другие материалы по предмету Компьютеры, программирование
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
ТЕРНОПРЖЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
iменi РЖвана Пулюя
КУРСОВА РОБОТА
з обСФктно - орiСФнтованого програмування на тему:
тАЬТригонометричнi ефемериди планет
Сонячноi системитАЭ
Змiст
стор.
Вступ. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _5
1.Теоретична частина._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6
2.Розробка алгоритму i структури програми._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 16
3.Програма на мовi програмування Delphi._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 19
4.Тестування програми i результати ii виконання. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 45
5.Висновки. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 46
6.Список лiтератури. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 47
Вступ
З давнiх часiв люди захоплено дивилися в нiчне зоряне небо. Ще нiчого не знаючи про будову Всесвiту , вони з ночi в нiч вели спостереження за зорями i Мiсяцем. Особливо iх зацiкавив небесний рух 5 яскравих зiрок, якi на вiдмiну вiд iнших мiняли своСФ положення i отримали за це назву планети (aster planetes (лат.) блукаюча зоря).
Спостерiгачi древнiх цивiлiзацiй намагалися розгадати закони руху цих
зiрок по небу. Древнiй грек Птоломей описав iх рух, виходячи iз своСФi гео-
центричноi системи свiту. Корiнний перелом у вивченнi небесноi механiки
наступив в середньовiччi, коли Копернiк поставив у центр свiту Сонце, Кеп-
лер на основi спостережень сформулював закони руху планет по своiх орбi-
тах, а Ньютон вивiв закон всесвiтнього тяжiння. З тих пiр астрономи почали
детально порiвнювати результати спостережень iз результатами обчислень.
Розвиток оптичних приладiв i математичного апарату обчислень дав поштовх
до того, що результати набули високоi точностi. Тi незначнi невiдповiдностi
в обчисленнях заставили астрономiв задуматись над iх причинами, що дало
змогу вiдкрити нерiвномiрностi в русi планет, так наприклад змiщення пери-
гелiю Меркурiя було пояснено лише з приходом теорii вiдносностi.
Людина завжди прагнула побачити своСФ майбутнСФ, астрономам вдалося зазирнути у майбутнСФ планет. Знаючи iх початкове положення i те, як вони ру-
хаються, вченi можуть прогнозувати iх мiiезнаходження на столiття вперед. Однак вирiшення цiСФi задачi складне, оскiльки потрiбно враховувати дуже ба-
гато чинникiв : вплив Сонця , вплив планет одна на одну, змiна елементiв iх орбiт з плином часу. До появи ЕОМ цi завдання вирiшувались на паперi мак-
симум з логарифмiчною лiнiйкою , що займало мiсяцi тяжкоi працi. Навiть незначна помилка, особливо на початку роботи, зводила всю ii нанiвець. Тепер
же, астрономи, за допомогою потужних ЕОМ можуть за лiченi секунди обраху-
вати траСФкторii руху планет, комет, астероiдiв.
1. Теоретична частина
Планети Сонячноi системи це небеснi тiла, якi рухаються в полi тяжiння Сонця по елiптичних орбiтах i свiтяться вiдбитим сонячним промiнням. Основна вiдмiннiсть планет вiд зiрок у тому, що температури всерединi планет недостатнi для перебiгу там термоядерних реакцiй, що в свою чергу зумовлене iх малою масою.Крiм великих планет до складу Сонячноi системи входять малi планети астероiди. Великi планети за iх фiзичними характеристиками подiляють на двi групи: планети земноi групи Меркурiй, Венера, Земля, Марс, та планети-гiганти Юпiтер, Сатурн, Уран, Нептун. Плутон швидше належить до малих планет. Ос-
новна вiдмiннiсть мiж цими групами в тому, що до складу планет першоi групи
входять в основному важкi хiмiчнi елементи тодi як планети-гiганти складаються
переважно з водню i гелiю.
Отже уявiмо, що проста людина, озброiвшись пiдзорною трубою чи навiть бiноклем, захоче подивитися на цi планети. Перше питання, яке в неi виникне це куда, в яку точку неба направити свiй погляд, адже без спецiальних знань зоряних атласiв виокремити планети на фонi тисячi зiрок неможливо. Для любителiв астрономii i професiоналiв астрономiв важливо буде знати точнi координати планети, вiдстань до неi, кутовий дiаметр, фазу диска, видиму зоряну величину тобто знати астрономiчнi ефемериди планети .
В данiй курсовiй роботi складена програма на мовi Delphi, яка використовуючи закони тригонометрii приблизно обчислюСФ ефемериди планет i дозволяСФ наочно зобразити планети на фонi зоряного неба. Слово тАЬприблизнотАЭ означаСФ, що iснуСФ деяка похибка, повязана з слабким математичним апаратом обчислення, i ця похибка для професiоналiв була б просто катастрофiчною. Адже сучаснi теорii руху планет з використанням диференцiального i iнтегрального обчислення, а також сучаснi обчислювальнi машини дозволяють нiвелювати похибку обчислення до похибки роздiльноi здатностi сучасних телескопiв. Але хочу звернути увагу, що кiнцевими користувачами програми можуть бути простi люди i любителi астрономii, для яких ця похибка не дуже важлива.
Отже, що таке ефемериди? Ефемериди це астрономiчнi данi про положення на небi та умови спостереження свiтил для окремих або послiдовних моментiв часу. Ефемериди публiкують у спецiальних виданнях. Астрономiчнi ефемери