Транскордонне співробітництво
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
і області в загальноєвропейський транспортно-економічний простір, залученню нових іноземних інвестицій та значному поповненню державного бюджету.
По периметру державного кордону протяжністю 467,3 км за останні роки облаштовано 16 пунктів пропуску та митних постів, з яких 9 із статусом міжнародних, 6 - міждержавних та 8 пунктів спрощеного переходу. Це, зокрема міжнародні автомобільні: Ужгород, Малий Березний, Тиса, Лужанка, Дяково та Вилок, міжнародні залізничничні Павлово, Чоп-залізничний, Саловка, Дяково. Діє повітряний міжнародний пункт переходу кордону Ужгород-аеропорт [19, с. 29].
Отже, можна сказати, що завдяки геополітичного розташуванню Закарпатської області, яке зумовило специфіку соціально-економічного розвитку регіону, відкриваються широкі перспективи розвитку транскордонного співробітництва. Саме тому, транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом розвитку регіональної політики. Зміна геополітичної ситуації внаслідок розширення ЄС і відповідно трансформація організаційно-економічного механізму регулювання міжнародного, міжрегіонального економічного співробітництва спричинили також і модифікацію міжрегіональних інвестиційно-виробничих звязків. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності є вкрай важливим стратегічним напрямом розвитку економіки Закарпатської області. Воно сприяє реалізації переваг географічного розміщення регіону, ефективному використанню наявного потенціалу трудових ресурсів та накопиченню досвіду транскордонного єврорегіонального співробітництва, зміцненню економіки України і області включно.
РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИКОРДОННИХ ТЕРИТОРІЙ
Транскордонне співробітництво полягає у будь-яких спільних діях, спрямованих на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами або органами влади, які перебувають під юрисдикцією двох і більше договірних сторін, та укладення з цією метою необхідних угод або домовленостей.
Транскордонне співробітництво здійснюється в межах компетенції територіальних громад або органів влади, визначеної внутрішнім законодавством.
Основними інституційними формами транскордонного співробітництва є наступні:
- Робочі спільноти, які базуються на певних угодах, мають обмежені можливості і рідко включаються в європейські програми розвитку прикордонних територій;
- Установчі договори, що слугують для виконання певних програм;
- Євро регіони [19, с. 11].
Досвід демонструє, що ключовими факторами в розвитку спільних структур для транскордонного співробітництва є наступні:
- Спільні структури можуть бути засновані лише у відповідності до потреб тривалого та різнобічного співробітництва. Вони не повинні бути першим кроком у розвитку співробітництва.
- Спільні структури, які мають повноваження приймати рішення, повинні складатися з рівного представництва партнерів по обидва боки кордону.
- Кожна форма співробітництва, а також часто географічні умови території, впливають на практичне вирішення проблем розвитку регіону [19, с. 14].
Рекомендовані етапи розвитку транскордонного співробітництва:
- вивчення існуючих звязків між партнерами;
- визначення стратегії розвитку;
- розробка і забезпечення програм розвитку,
- моніторинг і оцінка.
Єврорегіон це форма транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, яка спрямоване на координацію їх взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності, у відповідності до національних законодавств і норм міжнародного права, для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по обидві боки державного кордону.
Створення єврорегіонів є однією з форм транскордонного співробітництва адміністративно-територіальних одиниць сусідніх держав відповідно до двосторонніх або багатосторонніх угод для розвязання спільних проблем або вирішення тотожних завдань за узгодженими механізмами [22, с. 46].
Правові засади розвитку єврорегіонів закладено Європейською конвенцією про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року (995_106) (Україна приєдналася до Конвенції у 1993 році), Європейською хартією місцевого самоврядування (994_036) (ратифіковано Верховною Радою України у 1997 році).
Розвиток єврорегіонів на території України здійснюється відповідно до вимог актів законодавства, зокрема Законів України Про транскордонне співробітництво, Про місцеве самоврядування в Україні (280/97-ВР), Про місцеві державні адміністрації (586-14), Про зовнішньоекономічну діяльність (959-12), Указу Президента України Про Концепцію державної регіональної політики (341/2001) та Угоди про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами, їхніми державами-членами та Україною (998_012), інших міжнародних договорів України [8, с. 123].
Також можна виділити перелік особливостей, характерних для функціонування єврорегіонів як форми транскордонного співробітництва. До першої групи особливостей відносять правові аспекти функціонування єврорегіонів: