Торговельна полiтика бiльшовикiв в першiй половинi 20-х рокiв ХХ ст.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
у номенклатуру товарiв для котування на товарних бiржах. Вони пiдпорядковувалися комiсii по внутрiшнiй торгiвлi та обласним i губернським економiчним нарадам. Бiржi здiйснювали контроль за станом товарообiгу в республiцi. Найбiльшими бiржами вважалися Харкiвська та Киiвська. РЗхнiй обiг дорiвнював майже половинi обiгу всiх бiрж Украiни. Контрагентами украiнських бiрж були представники державного кооперативного та приватного секторiв економiки. 2/3 бiржового обiгу у 1922-1923 рр. давали державна промисловiсть i торгiвля. Вони виступали здебiльшого продавцями, а представники кооперативноi i приватноi торгiвлi покупцями.
В умовах лiбералiзацii економiчноi полiтики в 20-тi роки було поновлено функцiонування ярмаркiв. При цьому були збереженi традицiйнi термiни iх функцiонування. На Херсонщинi, наприклад, з 1 сiчня по 15 жовтня 1923 р. працювало сiм ярмаркiв. На Подiллi найбiльш значущим був Петропавлiвський ярмарок у м. Ярмолинцi Проскурiвського повiту. Тут збереглися чотири камянi корпуси, де ранiше розташовувалися понад 380 лавок. На Житомирщинi у 1923 р. вiдбулося 64 ярмарки. На Харкiвщинi поновили ярмарки в Ольшанах, Пересiчнi, Золочевi, Козачiй Лопанi, Липцях. На них торгували виробами зi шкiри i металу, зерном, борошном, мануфактурою, великою рогатою худобою, кiньми, кустарними виробами.10 Ярмарки, як i бiржi, не лише сприяли розвитку товарообороту, але й полегшували контроль держави за станом внутрiшнього ринку.
Пiдбадьорене економiчними успiхами, радянське керiвництво здiйснило ще декiлька крокiв в напрямку ринкових вiдносин. Були зменшенi податковi ставки з метою стимулювання виробництва та дрiбноi торгiвлi, розширенi можливостi оренди i найму робочоi сили. Однак цi заходи не дали суттСФвого ефекту. Навпаки, починаючи з 1926 р. в торгiвлi почали наростати труднощi i протирiччя, причини яких варто шукати не лише в економiцi, але й в iнших сферах: соцiальнiй, полiтичнiй, iдеологiчнiй.
Блага вiд непу в торгiвлi, як i в усiй економiцi, отримали далеко не всi. Ринковими новацiями в торгiвлi була незадоволена значна частина партiйного та радянського керiвництва, вихована в дусi революцiйного штурму i воСФнно-комунiстичноi iдеологii, а також службовцi апарату держторгiвлi, поставленi перед загрозою скорочення. В перiод непу збiльшувалось число безробiтних, викликаючи невдоволення тих, хто ризикував поповнити iх лави. Серед непманiв теж не було СФдностi, ремствували тi, хто не особливо був налаштований дiяти в умовах жорсткоi конкуренцii i попав у складнi життСФвi обставини. Особливо важко сприймалося збiльшення капiталiстичних елементiв в торгiвлi, посилення майновоi диференцiацii, неприйнятнi для райдужних настроiв перших пiсляреволюцiйних рокiв. Невдоволеними були тi, хто розраховував на швидке втiлення в життя обiцянок, якi щедро роздавалися в перiод революцii i перших рокiв непу.
За таких умов партiйно-державне керiвництво Украiни вбачало СФдиний вихiд у встановленнi повного контролю в торгiвлi i утвердженнi системи державноi торгiвлi. З 1924р. розпочався генеральний наступ держави на приватний торговельний капiтал. Теоретичною базою цього тиску стали рiшення ХРЖРЖРЖ зiзду РКП(б). В резолюцii про торгiвлю мiстився заклик змiцнювати економiчнi позицii державноi та кооперативноi торгiвлi. Високi податки, а також погiршення умов кредитування призвели приватника до банкрутства. До того ж у 1923 роцi виникла криза збуту, основною причиною якоi стали фiнансовi ускладнення промисловостi i торгiвлi. Кошти держави пiшли на хлiбозаготiвлю, i кредитування промисловостi скоротилося. Разом iз тим, торгiвля теж не мала достатньо фiнансiв для розвитку: власнi кошти були вкладенi в товар, державне кредитування було обмежене. Купiвельна спроможнiсть населення знизилася. Скоротилися обiги торгiвлi. Зменшилася кiлькiсть торговельних пiдприСФмств.
Таким чином, на середину 20-х рокiв партiйне керiвництво фактично вiдмовилось вiд пiдтримки приватноi торгiвлi, зосередивши всю свою увагу на насильницькому впровадженнi лише державноi i кооперативноi торгiвлi. Функцiонування ж останньоi вiдбувалося в наступнi роки пiд жорстким контролем держави аби не допустити виникнення на ii базi приватного торговельного капiталу.
РЖ все ж, незважаючи на шалений тиск з боку держави, багатоукладна торгiвля першоi половини 20-х рокiв вiдiграла важливу роль в економiчному життi республiки. Вона повязала в один вузол окремi господарськi обСФкти Украiни господарства селян разом iз промисловими пiдприСФмствами рiзних регiонiв, збiльшила надходження грошей до бюджету республiки, забезпечила звязок господарства УСРР з економiкою iнших республiк та СФвропейським ринком.
Взагалi, розвиток торговельних вiдносин в Украiнi в початковий перiод новоi економiчноi полiтики СФ досить складною i багатогранною проблемою. В даному дослiдженнi лише окресленi основнi аспекти цього складного соцiально-економiчного процесу, якi вимагають в подальшому бiльш ретельного аналiзу та систематизацii. Зокрема, поглибленого вивчення заслуговують такi питання, як функцiонування приватноi торгiвлi, зовнiшня торгiвля, формування непманськоi торговельноi буржуазii, регiональнi аспекти функцiонування торгiвлi тощо.
Джерела та лiтература