Торговельна полiтика бiльшовикiв в першiй половинi 20-х рокiв ХХ ст.

Информация - История

Другие материалы по предмету История

у номенклатуру товарiв для котування на товарних бiржах. Вони пiдпорядковувалися комiсii по внутрiшнiй торгiвлi та обласним i губернським економiчним нарадам. Бiржi здiйснювали контроль за станом товарообiгу в республiцi. Найбiльшими бiржами вважалися Харкiвська та Киiвська. РЗхнiй обiг дорiвнював майже половинi обiгу всiх бiрж Украiни. Контрагентами украiнських бiрж були представники державного кооперативного та приватного секторiв економiки. 2/3 бiржового обiгу у 1922-1923 рр. давали державна промисловiсть i торгiвля. Вони виступали здебiльшого продавцями, а представники кооперативноi i приватноi торгiвлi покупцями.

В умовах лiбералiзацii економiчноi полiтики в 20-тi роки було поновлено функцiонування ярмаркiв. При цьому були збереженi традицiйнi термiни iх функцiонування. На Херсонщинi, наприклад, з 1 сiчня по 15 жовтня 1923 р. працювало сiм ярмаркiв. На Подiллi найбiльш значущим був Петропавлiвський ярмарок у м. Ярмолинцi Проскурiвського повiту. Тут збереглися чотири камянi корпуси, де ранiше розташовувалися понад 380 лавок. На Житомирщинi у 1923 р. вiдбулося 64 ярмарки. На Харкiвщинi поновили ярмарки в Ольшанах, Пересiчнi, Золочевi, Козачiй Лопанi, Липцях. На них торгували виробами зi шкiри i металу, зерном, борошном, мануфактурою, великою рогатою худобою, кiньми, кустарними виробами.10 Ярмарки, як i бiржi, не лише сприяли розвитку товарообороту, але й полегшували контроль держави за станом внутрiшнього ринку.

Пiдбадьорене економiчними успiхами, радянське керiвництво здiйснило ще декiлька крокiв в напрямку ринкових вiдносин. Були зменшенi податковi ставки з метою стимулювання виробництва та дрiбноi торгiвлi, розширенi можливостi оренди i найму робочоi сили. Однак цi заходи не дали суттСФвого ефекту. Навпаки, починаючи з 1926 р. в торгiвлi почали наростати труднощi i протирiччя, причини яких варто шукати не лише в економiцi, але й в iнших сферах: соцiальнiй, полiтичнiй, iдеологiчнiй.

Блага вiд непу в торгiвлi, як i в усiй економiцi, отримали далеко не всi. Ринковими новацiями в торгiвлi була незадоволена значна частина партiйного та радянського керiвництва, вихована в дусi революцiйного штурму i воСФнно-комунiстичноi iдеологii, а також службовцi апарату держторгiвлi, поставленi перед загрозою скорочення. В перiод непу збiльшувалось число безробiтних, викликаючи невдоволення тих, хто ризикував поповнити iх лави. Серед непманiв теж не було СФдностi, ремствували тi, хто не особливо був налаштований дiяти в умовах жорсткоi конкуренцii i попав у складнi життСФвi обставини. Особливо важко сприймалося збiльшення капiталiстичних елементiв в торгiвлi, посилення майновоi диференцiацii, неприйнятнi для райдужних настроiв перших пiсляреволюцiйних рокiв. Невдоволеними були тi, хто розраховував на швидке втiлення в життя обiцянок, якi щедро роздавалися в перiод революцii i перших рокiв непу.

За таких умов партiйно-державне керiвництво Украiни вбачало СФдиний вихiд у встановленнi повного контролю в торгiвлi i утвердженнi системи державноi торгiвлi. З 1924р. розпочався генеральний наступ держави на приватний торговельний капiтал. Теоретичною базою цього тиску стали рiшення ХРЖРЖРЖ зiзду РКП(б). В резолюцii про торгiвлю мiстився заклик змiцнювати економiчнi позицii державноi та кооперативноi торгiвлi. Високi податки, а також погiршення умов кредитування призвели приватника до банкрутства. До того ж у 1923 роцi виникла криза збуту, основною причиною якоi стали фiнансовi ускладнення промисловостi i торгiвлi. Кошти держави пiшли на хлiбозаготiвлю, i кредитування промисловостi скоротилося. Разом iз тим, торгiвля теж не мала достатньо фiнансiв для розвитку: власнi кошти були вкладенi в товар, державне кредитування було обмежене. Купiвельна спроможнiсть населення знизилася. Скоротилися обiги торгiвлi. Зменшилася кiлькiсть торговельних пiдприСФмств.

Таким чином, на середину 20-х рокiв партiйне керiвництво фактично вiдмовилось вiд пiдтримки приватноi торгiвлi, зосередивши всю свою увагу на насильницькому впровадженнi лише державноi i кооперативноi торгiвлi. Функцiонування ж останньоi вiдбувалося в наступнi роки пiд жорстким контролем держави аби не допустити виникнення на ii базi приватного торговельного капiталу.

РЖ все ж, незважаючи на шалений тиск з боку держави, багатоукладна торгiвля першоi половини 20-х рокiв вiдiграла важливу роль в економiчному життi республiки. Вона повязала в один вузол окремi господарськi обСФкти Украiни господарства селян разом iз промисловими пiдприСФмствами рiзних регiонiв, збiльшила надходження грошей до бюджету республiки, забезпечила звязок господарства УСРР з економiкою iнших республiк та СФвропейським ринком.

Взагалi, розвиток торговельних вiдносин в Украiнi в початковий перiод новоi економiчноi полiтики СФ досить складною i багатогранною проблемою. В даному дослiдженнi лише окресленi основнi аспекти цього складного соцiально-економiчного процесу, якi вимагають в подальшому бiльш ретельного аналiзу та систематизацii. Зокрема, поглибленого вивчення заслуговують такi питання, як функцiонування приватноi торгiвлi, зовнiшня торгiвля, формування непманськоi торговельноi буржуазii, регiональнi аспекти функцiонування торгiвлi тощо.

Джерела та лiтература

  1. РЖсторiя народного господарства Украiнськоi РСР. У трьох томах, чотирьох книгах.- К.,1983.-том.РЖ.- С.418-419;
  2. Горелик С.М., Малкис А.И. Советская торговля.-Л.1933; Советская торговля за 30 лет.- М.,1937;
  3. Ленинское учение о НЕПе и его междунаро