Типологія соціально-трудової мобільності населення
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
?астрій, соціальне здоровя населення тощо.
Наявність в суспільстві соціальної стратифікації (соціальних груп, які відрізняються місцем в соціальній ієрархії), соціальних відносин, основою яких є відносини рівності і нерівності, влади і підпорядкування, передбачає необхідність постійного і ефективного соціального регулювання цих відносин. Очевидно і інше: соціальні групи, які виступають в якості субєктів соціальної політики (тобто ті, в руках яких економічна і політична влада, відповідні повноваження), не будуть регулювати подібні соціальні відносини "нейтрально", не маючи на увазі своїх власних інтересів.
Таким чином, соціальна політика це діяльність (напрямки, способи, методи) певних соціальних груп-субєктів соціальної політики щодо встановлення і регулювання в суспільстві певної системи соціальних відносин (а саме соціальних нерівностей) для максимально повного задоволення потреб саме цих груп і стимулювання соціальної, економічної, трудової активності інших соціальних груп.
Соціальна політика у сфері праці реалізується в двох напрямках:
1) безпосередньо в сфері праці через регулювання відносин рівенства-нерівенства на основі реалізації принципів соціальної справедливості;
2) В сфері поза процесом праці, але повязаною з ним через реалізацію принципів соціального захисту, зокрема, соціальних гарантій.
Отже, основними поняттями соціальної політики є "соціальне управління" і "соціальна сфера".
Соціальне управління один з основних типів управління, функція якого полягає в забезпеченні реалізації потреб розвитку суспільства та його підсистем. Основні загальні властивості: 1) наявність людини як субєкта та обєкта управління, як первинного елемента соціальної системи;
2) застосування цілеспрямованого, свідомого впливу на різні спільноти людей, соціальні групи, організації, колективи тощо для координації та узгодження їхньої діяльності в процесі вирішення загальногосподарських і суспільних завдань з метою формування й відтворення відповідних умов, що сприяють розвитку людини як особистості;
3) забезпечення функціонування і розвитку будь-якої соціальної системи при збереженні її основних якісних параметрів.
Механізм здійснення процесу соціального управління з метою впорядкування тієї чи іншої соціальної системи такий:
а) щоб управляти будь-якою соціальною системою, потрібно мати інформацію про її сутність, призначення, функції, стан, можливості тощо;
б) маючи таку інформацію, керівна підсистема проектує, прогнозує, програмує та чітко планує оптимальне функціонування соціального обєкта на відповідний період часу виходячи з реальних умов і можливостей;
в) щоб соціальна система функціонувала відповідно до розробленої програми (плану), її підсистеми та ланки повинні систематично або періодично отримувати певну серію "команд" (управлінських впливів і рішень);
г) оскільки виконання рішень може мати різні відхилення, потрібен постійний контроль за їх виконанням;
д) контроль та аналіз функціонування соціальної системи дає можливість оперативно коригувати її діяльність, а також нагромаджувати інформацію щодо розробки нового проекту, плану, програми тощо.
На сучасному етапі розвитку управління українського суспільства головним завданням соціального управління є розробка та здійснення соціальної політики, спрямованої на підвищення матеріального і культурного рівня життя різних верств населення, на подолання величезного розриву щодо якості життя між так званими новими українцями і групами населення, що перебувають за межею бідності, на забезпечення робочими місцями всіх громадян, які бажають працювати, на створення ефективної системи охорони здоровя, освіти, підтримки малозабезпечених верств населення, здійснення заходів щодо боротьби зі злочинністю, запобігання соціальним, політичним і міжнародним конфліктам.
Соціальна сфера цілісна підсистема суспільства, стійка галузь діяльності людей з відтворення свого життя, простір реалізації їх інтересів, потреб, цілей і цінностей.
Література
- Жоль К.К. Соціологія: Навч. Посібник. К.: Либідь, 2005. 440 с.
- Куранова А. В. Социальный менеджмент: Конспект лекций. м.: Приор-издат, 2005. 64 с.
- Лукашевич М. П. Соціологія економіки: Підручник. К.: Каравела, 2005. 288 с.
- Лукашевич М. П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. К.: Каравела, 2004. 456 с.
- Лукашевич М. П. Соціологія праці: Підручник. К.: Либідь, 2004. 440 с.
- Лагутін В. Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навчальний посібник для вузів. К.: Просвіта, 1996 336 с.
- Огаренко В.М., Малахова Ж.Д. Соціологія праці: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 304 с.
- Соціологія: Навч. Посіб. / За ред. С.О. Макєєва. 3-тє вид., стер. К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. 455 с.