Типологія соціально-трудової мобільності населення
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
их колективах, зменшенні соціально-психологічної напруженості в суспільстві, погодженні соціально-психологічних механізмів взаємодії працівника з малою групою, трудовим колективом, суспільством у цілому).
Розрізняють такі основні види трудової мобільності:
1) соціально-трудові переміщення, зумовлені змінами соціальних позицій індивідів у звязку зі змінами того місця, яке вони посідають у системі суспільного поділу праці (професійно-кваліфікаційні, між професійні, галузеві й міжгалузеві, територіальні та інші переміщення працівників);
2) соціально-трудові переміщення, зумовлені наслідками НТП;
3) стихійні трудові переміщення працівників, повязані зі специфічними соціально-економічними, технологічними, організаційними умовами на конкретних підприємствах зумовлені власними побажаннями працівників чи ініціативою адміністрації;
4) стихійні переміщення працівників у сфері суспільного виробництва, зумовлені дією обєктивних ринкових законів і повязані з загальними проблемами зайнятості населення в ринковому суспільстві, наявністю безробіття;
5) між- і внутрішньо поколінні переміщення (до першого належить переміщення людей між поколіннями, професійно-трудові зміни в їхньому житті порівняно з батьками; до другого професійно-трудові переміщення людей протягом їхнього індивідуального життя і карєри. Сукупність цих переміщень утворює так званий життєвий шлях людини, що характеризується кількістю, структурою і якістю професійно-трудових змін, а також їхнім значенням і наслідками для конкретного працівника);
6) горизонтальні і вертикальні переміщення (незмінність або змінність статусу);
7) одиничні і групові переміщення;
8) разові і перманентні переміщення.
Розрізняють також форми трудових переміщень.
1) якщо переміщення відбуваються всередині підприємства, то можуть здійснюватися:
а) в організованій формі (переведенням на інші робочі місця),
б) в неорганізованій формі (внутрішньозаводська плинність кадрів);
2) якщо переміщення відбуваються за межами підприємства:
а) у формі організованої міграції (організований набір, переселення родин, суспільні призови, переведення працівників на інші підприємства),
б) у формі неорганізованої міграції (плинність кадрів між підприємствами, галузями, сферами виробництва).
2.4 Процеси адаптації
Поняття адаптація походить від латинського слова adaptare пристосовувати. Адаптація особистості це пристосування людини до навколишніх соціальних умов. Розрізняють політичну, соціальну і трудову адаптацію.
Адаптація особистості в трудовому колективі є одним з важливих чинників залучення особистості до трудового процесу.
Як тільки людина починає займатися трудовою діяльністю, вона одразу ж стикається із соціально-економічними розбіжностями в праці, що є економічною основою, на якій створюється і відтворюються розбіжності між групами працівників за соціальними ознаками.
Основними соціальними ознаками диференційованих груп працівників, що впливають на адаптацію особистості, є:
по-перше: рівень забезпечення матеріальними і соціальними благами, до яких належать наявність або відсутність у працівника житла, його можливостей з оздоровлення і відпочинку, наявність страховки з медичної допомоги та ін.;
по-друге: розміри середньої заробітної плати, а так само наявність усіляких доплат до зарплати;
по-третє: середній прибуток на одного члена сімї, оскільки при наявності одного працюючого в сімї його прибуток ділиться серед членів сімї. Інша справа, коли в сімї всі працюючі одержують зарплату. У цьому випадку прибуток на кожного члена сімї переважно (за рідкісним винятком) буде вищим, ніж при одному працюючому;
по-четверте: рівень освіти і культури. Цей фактор особливо важливий для адаптації особистості в трудовому колективі. Освіта і культура особистості сприяють адаптації, роблять її коротшою за часом і менш болісною для особистості.
по-пяте: ступінь розвитку трудової і суспільної активності. Чим більше людина залучена до громадського життя трудового колективу, тим скоріше її сприймає колектив, більше прислухається до її думок і взагалі вважає її „своєю".
по-шосте: характер проведення дозвілля. Чим більше особистість сприймає і користується колективними формами дозвілля, бере участь у колективному відпочинку з членами свого трудового колективу, тим скоріше відбувається адаптація особистості.
Трудові функції особистості Енергетичнаконтрольно-регулюючауправлінськатехнологічнаРис.1. Трудові функції особистості
Адаптація особистості залежить від трудових функцій, які вона виконує в трудовому колективі. Можна виділити чотири основні трудові функції: а) енергетична, яку працівник виконує як джерело руху засобів праці; б) психологічна, у якій працівник безпосередньо розробляє предмет праці, використовуючи засоби праці; в) контрольно-регулююча, що полягає в спостереженні і контролі руху предметів і засобів праці; г) управлінська, повязана з підготовкою і організацією виробництва, а також управлінням виконавцями.
Ставлення до праці складне соціальне явище. Структурно це відображається в єдності трьох взаємозалежних елементів: 1) мотивів і орієнтації трудової поведінки; 2 реальної (фактичної) трудової поведінки; 3) вербальної поведінки, що полягає в оцінці працівниками трудової ситуації.
Мотиви та орієнтація трудової поведінкиСтавлення до пр?/p>