Технологiя виконання полiпшеноi штукатурки по цеглянiй поверхнi з накривкою
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
? кiлькiстю вяжучого матерiалу називають пiсним, а з надмiрною кiлькiстю жирним.
Аби визначити пластичнiсть (жирнiсть) розчину, його досить пригладити кельмою. Якщо пiд кельмою утвориться гладенька, без щiлин, смуга, то розчин пластичний, З цiСФю самою метою можна занурити у розчин i витягнути звичайну деревяну рейку. Якщо розчин прилипне до неi, то вiн пластичний, маСФ достатню жирнiсть.
Рухомiсть (густота) розчину залежить вiд кiлькостi води в ньому: чим бiльше води, тям вiн рухомiший, i навпаки. Рухомiсть розчину вимiрюють у сантиметрах за глибиною занурення в нього стандартного металевого конуса масою 300 г, який маСФ подiлки вiд 1 до 15 см. Для визначення рухомостi конус встановлюють так, щоб його вершина дотикалась до поверхнi розчину, i вiдпускають його. На скiльки сантиметрiв конус зануриться у розчин, така й буде рухомiсть.
Рухомiсть розчинiв для штукатурних робiт повинна бути: для першого пiдготовчого шару (оббризку) 1012 см; для другого пiдготовчого шару (ТСрунту) 79; для опоряджувального шару (накривки) 1012 см.
Властивiсть розчину вдержувати в собi воду пiд час зберiгання, транспортування i нанесення на пористу поверхню називають водоутримувальною здатнiстю. Високу водоутримувальну здатнiсть мають пластичнi розчини.
За мiцнiстю штукатурнi розчини подiляють на такi марки: 10, 50, 75, 100.
Склад розчину записують цифровим спiввiдношенням масових або обСФмних його частин, наприклад: цементний розчин 1:3. Це означаСФ, що для приготування такого розчину слiд брати одну частину цементу i три частини пiску. Для приготування цементно-вапняного розчину 1:1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тiста i пять частин пiску.
Спосiб приготування. У посудинi розводять вапно водою до утворення вапняного молока. Потрiбну кiлькiсть пiску насипають в ящик, добавляють вапняного молока i добре перемiшують.
Для штукатурення бетонних поверхонь i поверхонь у примiщеннях з пiдвищеною вологiстю застосовують цементнi або цементно-вапнянi розчини. Склад розчинiв пiдбирають залежно вiд марки цементу, якостi вапна i умов експлуатацii штукатурки.
Цементнi розчини мають такий склад: для оббризку 1:2,5; 1:3; для ТСрунту 1:3, 1:4; для накривки 1:2, 1:2,5.
Спосiб приготування. Потрiбну кiлькiсть пiску i цементу насипають в ящик i перемiшують у сухому станi (гарцюють). У перегарцьовану сумiш ллють воду до потрiбноi рухомостi i перемiшують.
Склад цементно-вапняних розчинiв такий: для оббризку 1:1:4,5; 1:1:5; для ТСрунту 1:1:6; 1:1:79; для накривки1:1:4,5; 1:1:5.
Спосiб приготування. В ящик насипають потрiбну кiлькiсть пiску i цементу, сумiш гарцюють. У сумiш вливають окремо приготовлене вапняне молоко i добре перемiшують.
2.4 Прийоми виконаня штукатурки
До початку роботи в примiщеннi встановлюють помiст, на якому розмiщують ящики з розчином, потрiбний iнструмент та пристроi, а також вимикають струм, якщо проводка пiд напругою. Працюючи на помостi, штукатурять i начисто опоряджують спочатку стелю, а потiм верхнi частини стiн до рiвня помосту. Пiсля цього його розбирають i штукатурять нижнi частини стiн, вiконнi та двернi вiдкоси. Працювати слiд тiльки справним iнструментом на справних риштуваннях i помостi, виконуючи правила технiки безпеки пiд час роботи на висотi.
Якщо зовнiшнього риштування немаСФ, штукатурять зовнiшнi вiконнi вiдкоси з обгородженого поручнями випускного риштування. Не можна штукатурити поверхнi у сходових клiтках з приставних драбин.
Штукатурний розчин можна накидати або намазувати на поверхню вручну. Розчин, що накидають, заходить у пори, щiлини та iншi нерiвностi поверхнi, ущiльнюСФться i добре зчiплюСФться з нею. Намазаний розчин значно гiрше пристаСФ до поверхнi. Оббризк слiд накидати, а не намазувати, щоб весь шар штукатурки мiцно тримався на поверхнi. Накидають його кельмою з сокола, кельмою або ковшем з ящика.
Для накидання розчину кельмою з сокола штукатур стаСФ бiля ящика i, спираючи на нього сокiл, який тримаСФ в лiвiй руцi, кельмою набираСФ розчин. Пiдходить до мiiя штукатурення, трохи нахиляСФ сокiл до стiни i рiзкими рухами кельми, яку вiн тримаСФ в правiй руцi, перекидаСФ весь розчин на поверхню. Кельмою слiд працювати так, щоб розчин не спадав з неi i не вiдскакував вiд поверхнi. Протяжнiсть руху кельми, розмах та сила кидка залежать вiд вiдстанi мiж поверхнею та рiвнем плечей штукатура. Кидати розчин можна рухом кельми злiва направо або справа налiво.
Розчин на стелю накидають рухом вiд себе або через плече, а також рухом над собою. При цьому сокiл повинен бути пiд мiiем накидання розчину, щоб розчин, який падаСФ, потрапляв на нього.
Бiльш продуктивний спосiб накидання оббризку кельмою безпосередньо з ящика. З цiСФю метою на робочому мiii встановлюють ящик з розчином на такiй вiдстанi вiд обштукатурюваноi поверхнi, щоб рухом кельми вiд ящика до поверхнi можна було накидати на неi розчин. Для цього замiсть звичайних ящикiв краще застосовувати пересувнi ящики невеликоi мiсткостi.Такий ящик можна пiднiмати або опускати на потрiбну висоту. Для штукатурення стелi ящик розмiщують пiд мiiем, яке штукатурять.
При накиданнi оббризку ковшем значно пiдвищуСФться продуктивнiсть працi i зменшуються втрати розчину. За один рух ковшем можна накинути на поверхню до 1,5 л розчину. Роботу виконують так. На вiдстанi 1,01,2 м вiд стiни встановлюють ящик з розчином. Взявши в руку кiвш, набирають у нього розчин, який сильним рухом накидають на поверхню так, щоб на нiй утворювався тонкий