Технологiя виконання полiпшеноi штукатурки по цеглянiй поверхнi з накривкою
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
залежно вiд довжини бувають малi (35 см), середнi (80 см) i великi (120 см). Малим пiвтерком можна розрiвнювати штукатурний шар у кутах примiщення або на невеликих важкодоступних для великих пiвтеркiв дiлянках поверхнi. Великi пiвтерки застосовують для розрiвнювання фасок на зовнiшнiх кутах конструкцiй.
АлюмiнiСФвi пiвтерки здебiльшого застосовують для згладження i натирання накривного шару штукатурки, з цiСФю ж метою використовують алюмiнiСФвi пiвтерки з робочим полотном з пiнопласту, яке приклеСФне до основи водостiйкою фарбою або синтетичною смолою.
Виконуючи високоякiсну штукатурку iз застосуванням iнвентарних маякiв, штукатурний шар розрiвнюють малкою (рис. 3, б), яку пересувають вздовж маякiв. Довжина робочоi кромки малки повинна вiдповiдати вiдстанi мiж маяками.
Правилом (рис. 3, г) завдовжки 1,22 м розрiвнюють штукатурний шар. Виготовляють його з деревини або з деревини, пiдбитоi з одного боку алюмiнiСФвим полотном. Вивiрене двометрове правило називаСФться контрольним i застосовуСФться для перевiрки рiвностi опоряджених поверхонь.
Остаточно штукатурний шар обробляють (затирають) деревяною, гумовою або повстяною теркою, а також гладилкою.
Кутовi пiвтерки деревянi або алюмiнiСФвi використовують для опорядження кутiв. Пiвтерок для опорядження внутрiшнього кута називають лузговим, зовнiшнього усьоночним. Для зручностi в роботi iх роблять з двома ручками.
Деревяну терку застосовують для затирання накривного штукатурного шару на плоскiй поверхнi. Проте пiсля цього поверхня все ще залишаСФться шорсткою, з дрiбними подряпинами. Щоб уникнути цих дефектiв, застосовують терки, пiдбитi гумою або повстю.
У галтелях (скруглених розчином кутах примiщення бiля стелi) штукатурку затирають деревяною галтельною теркою.
Сталева гладилка призначена для згладжування накривного шару штукатурки, ущiльнення i згладжування шару мозаiчного розчину при влаштуваннi пiдлог, а також для залiзнення поверхонь. Гладилку, яка може бути з однiСФю або двома ручками, виготовляють з листовоi сталi завтовшки 12 мм.
Для нанесення шару безпiсковоi накривки i розрiвнювання його застосовують гладилку iншоi форми.
Для виконання прямолiнiйних тяг користуються шаблонами, лiнiйкою та вiдрiзачкою.
- Пiдготовка поверхонь до штукатурення
Щоб штукатурний розчин мiцно приставав до поверхнi, вона повинна бути шорсткою, чистою, без пилу i масних плям. Природноi шорсткостi поверхнi недостатньо для мiцного зчеплення ii з розчином, тому на нiй пiд час пiдготовки до штукатурення створюють штучну шорсткiсть.
Пiдготовка цегляних та бетонних поверхонь. Цеглянi поверхнi стiн, виконанi у пустошовку, перед штукатуренням обмiтають вiд пилу i змочують водою. Цеглянi поверхнi з швами, заповненими розчином, а також бетоннi поверхнi насiкають троянкою, зубилом, насiкальним молотком тощо, утворюючи на них похилi борозни 35 мм завглибшки на вiдстанi 5080 мм одна вiд одноi. Виконуючи цю операцiю, треба працювати в захисних окулярах i рукавицях, користуючись справним iнструментом.
Пiсля насiкання поверхню очищають вiд пилу вiниками, щiтками або за допомогою стиснутого повiтря, що подаСФться в примiщення по шлангах вiд компресорноi установки, i рясно змочують водою, аби пiд час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують i промивають поверхню водою, набризкуючи ii щiтками або з шлангiв, пiдключених до водопровiдноi мережi.
Камянi поверхнi очищають вiд рiзних плям металевими щiтками, а напливи з твердого розчину та каменi, що виступають, зрубують зубилом. Якщо поверхня забруднена на значнiй площi, ii очищають пiском за допомогою пiскоструминних апаратiв. Штукатурити починають через 12 год пiсля змочування поверхнi водою.
2.3 Приготування розчину
Розчин приготовляють невеликими порцiями, без уповiльнювачей гiпсу. Вiдмоложений чи злегка схопившийся розчин примiняти не рекомендуСФться. Грунт для накривки ретельно вирiвнюють, а якщо вiн пiдсох - змочують водою.
Для роботи примiняють стальнi полутерки-гладилки довжиною 250 к 600 мм, шириною 150 мм, з одноi чи двома ручками, а також вiдрiзовки
Технiка роботи складаСФться з наступного: приготовлений розчин накладають в виглядi валика на гладилку по всiй ii довжинi, приставляють гладилку до поверхнi, роблять необхiдноi сили нажим, намащують на грунт шар накривки в 2 3 мм, потiм ретельо розрiвнюють i заглажують його.
При стику кромку заздалегiдь нанесеноi накривки зрiзають пiд кутом 30, на зрiзану кромку наносять нову порцiю розчину, також ретельно розрiвнюють i приглажують, щоб вона була в однiй плоскостi з попередньою. Роботу слiд виконувати так, щоб не було дефектiв.
Штукатурнi розчини бувають простi i складнi. Якщо у розчинi мiститься один вяжучий матерiал, то розчин називають простим (цементний, гiпсовий), а якщо два i бiльше вяжучих складним (цементно-вапняний, вапняно-гiпсовий тощо).
Розчин повинен бути пластичним, мати потрiбну рухомiсть (густоту) i водоутримувальну здатнiсть.
Пластичним називають розчин, який легко розрiвнюСФться на поверхнi штукатурним iнструментом, не утворюючи щiлин. Пластичний розчин добре прилипаСФ до поверхнi i зчiплюСФться з нею.
Пластичнiсть залежить вiд спiввiдношення в розчинi вяжучого i заповнювача. У пластичних розчинах мiститься 2530 % вяжучого матерiалу, для економii якого в розчин додають пластифiкатори: БС, глину тощо, Розчин з недостатньо