Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
, туризму, охорони довкілля.
Усвідомлення проблем, з якими стикається АТЕС, змусило учасників саміту в Сінгапурі заговорити про необхідність реформ. Серед головних напрямів були відмічені: підтримка і розвиток малих і середніх підприємств; підвищення зайнятості, передусім в нових і зростаючих галузях, і активізація співпраці в рішенні соціальних проблем в процесі глобалізації.
Щоб полегшити умови створення і функціонування бізнесу в рамках АТЕС, учасники саміту в Сінгапурі поставили метою до 2015 р. знизити вартість, тривалість і число процедур, які необхідно здійснити підприємцям для відкриття бізнесу, отримання кредиту, виконання контракту, отримання необхідних дозволів і проведення трансграничної торговельної операції [16].
ОЧЕС Організація чорноморського економічного співробітництваі, утворена в 1992р. До складу входять 12 держав: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Росія, Сербія, Туреччина, Україна.
Цілі організації:
- тісніше економічне співробітництво країн-учасниць;
- вільне пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграція економік цих країн у світову економічну систему;
- здійснення інфраструктурних проектів - будівництва трубопроводів і автодоріг.
У рамках ОЧЕС існує ряд проектів, загальною вартістю 45 млрд.євро, з яких 35 млрд. планується витратити до 2020 року.
Регіон ОЧЕС географічно розташований таким чином, що може витягнути чималий прибуток від участі в намічених проектах. Учасники ОЧЕС, готові зробити спільні зусилля, щоб сприяти гармонізації політичних заходів, спрямованих на підтримку що відповідає усім сучасним вимогам транспортної системи.
Розглядається співпраця в таких напрямах як розвиток морських автострад, мультимодальних, комбінованих перевезень, створення автотраспортного кільця навколо Чорного моря та інші [18].
Отже, оцінюючи кількість субрегіональних угрупвань, учасниками яких є країни СНД, треба сказати, що з одного боку це може полегшити та прискорити рішення практичних питань взаємодії, посилити інтеграційні доцентрові настрої інтеграції в Співдружності, а з другого- може навпаки посилити відчуження всередині СНД, призвести до розірвання її цілосності, обособлення учасників регіональних обєднань від інших країн.
2.3 Україна як учасник СНД
Вектори інтеграційних процесів України різноманітні, що зумовлене її геополітичним станом, рівнем розвитку економіки і статусом позаблокової держави.
Одним з перших векторів можна виділити Співдружність Незалежних Держав (СНД) - організація, до якої в 1991 р. приєдналась Україна. Договір про заснування СНД передбачав співробітництво в зовнішній політиці, економіці й фінансовій політиці, в галузях безпеки і оборони. Проте інтеграційні процеси в СНД йдуть важко й суперечливо через неоднакове осмислення цілей організації країнами-членами. Так, Україна не бере участі в оборонних структурах СНД, оскільки це суперечило б її статусу, економічна інтеграція також гальмується, взаємним непорозумінням.
Але, незважаючи на труднощі, якими супроводжується співробітництво членів СНД в його межах, ця організація має для України важливе значення. По-перше економічний простір СНД є потенційно широким ринком збуту українських товарів, по-друге, джерелом постачання необхідної сировини (особливо енергоносіїв), машин і обладнання, товарів широкого вжитку. За даними 2008р. на країни СНД припадає понад 37,6 % зовнішнього товарообігу України [9,c.317].
Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНД регулюється національним законодавством і Статутом СНД.
Україна приділяє особливу увагу розвитку співробітництва з членами СНД на двосторонній основі. Ще у 1993 р. вона уклала угоди про вільну торгівлю з РФ та Білорусією, які, на жаль, не були повністю втілені в життя в основному внаслідок позицій цих двох партнерів. З іншими членами СНД Україна поступово розширює міжнародно-правову базу економічного співробітництва, укладаючи угоди про вільну торгівлю, взаємний захист інвестицій, транспортне сполучення, усунення подвійного оподаткування тощо.
Та, не дивлячись на велику кількість двосторонніх угод та договорів України з іншими членами СНД, слід сказати, що все частіше можна почути незадоволення з боку нашої країни щодо ефективності функціонування Співдружності. Вперше думку про необхідність виходу України з СНД висловив екс-президент України Віктор Ющенко ще в 2006р.
Експерти вважають, що СНД втратила своє економічне значення для її членів, зокрема для України, але, Голова комітету у справах СНД Ради федерації В. Густов упевнений що, вихід України зі Співдружності призведе до зростання безробіття в країні, перегляду стосунків в економічній сфері і нове підвищення тарифів на постачання енергоресурсів. Та його думка не співпадає зі статистичними даними Держкомстата, експорт з України в Росію в 2005 р.досяг $7,5 млрд, або 21,86% від загального обєму експорта, імпорт $12,8, або 35,54% від загального обєму імпорта. За підсумками 2008р. обєм експортно-імпортних операцій нашої держави з країнами Європи виріс значніше, ніж з країнами Співдружності. Тобто, просліджується тенденція до розширення співпраці України з європейськими державами.
Варто нагадати, що Україна за час існувания СНД, не отримала від цього співробітництва ніяких значних економічних вигід, але, тим не менш, кожного року в фонд Співдружності має відраховувати по 5 млн.грн. Також варто сказати, що Украї