Теорії економічної інтеграції на прикладі країн СНГ
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?штинового кошику" і рівень експортних субсидій на сільськогосподарські і продовольчі товари), питання щодо отримання статусу, який відповідає рівню економічного розвитку кожної з країни - претендента. Бо для Білорусі, Казахстану та Росії, наприклад, важливий статус країни з ринковою економікою, а для Таджикистану-країни з економікою, що розвивається [27].
Незважаючи на відмінності в стартових умовах і економічній ситуації в країнах регіону, членство в СОТ може надати їм значні переваги:
- доступ до механізму вирішення торговельних суперечок;
- можливість участі у виробленні нових правил міжнародної торгівлі;
- поліпшення законодавства і формування стабільного торговельно-інвестиційного середовища, що сприятиме залученню капіталовкладень в національну економіку;
- забезпечення вітчизняним підприємствам ширшого доступу до світових ринків машин, устаткування, технологій і інформації, мінерально-сировинних ресурсів і транспортних комунікацій;
- створення нових можливостей не лише для економічного розвитку, але і для поліпшення соціальної ситуації і підтримки екологічної безпеки;
- створення умов для поліпшення якості вітчизняних товарів і послуг в результаті підвищення стандартів і впливу конкуренції;
- отримання політичних переваг як демонстрація прихильності курсу інтеграції країн у світову економічну систему.
На сьогоднішній день, з країн СНД членами СОТ є : Киргизстан ( з 1998р)., Грузія ( з 2000р.), Молдова ( з 2001р.), Вірменія (з 2003р.), Україна ( з 2008р.) і для кожної з них це мало свої наслідки.
Розглянемо їх в порядку вступу країн до даної організації. Першим був Киргизстан. Для його економіки важко однозначно визначити вплив вступу до ВТО. З одного боку для країни відкрились нові ринки збуту, але за статистичними даними економічне зростання було незначним. За період з 1998р. по 2005р. обєм експорта виріс лише на 23% ( з 513,6 млн. до 672 млн. дол. США), де доля експорту в країни СНД зросла з 35,4% в 2001 р. до 45% в 2005р; обєм прямих іноземних інвестицій (без урахування відтоку) збільшився на 54% (з 136 млн. до 210 млн. дол. США). Причому якщо в 1998р. інвестиції направлялись в торгівлю (42%), оброблювальну промисловість (20,5%), то в 2005 р. інвестиції в оброблювальну промисловість склали (45%), фінансову діяльність (19,5%) і гірничодобувну промисловість (11,6%), а на торгівлю доводилося лише 10,4% інвестицій.
В результаті вступу в СОТ значно постраждали національні виробники: харчова, легка промисловість та сільське господарство через їх неконкурентноспроможність порівняно з зарубіжними.
А так як Киргизстан ще до вступу в СОТ, уклав зі своїми основними торговельними партнерами за межами СНД договори про надання режиму найбільшого сприяння, то лібералізація зовнішньоторговельного режиму, майже непомітно вплинула на обєми зовнішньоторгового обігу країни. До того ж так як Киргизстан експортував переважно метали і хімікати, які не конкурують із західною продукцією, то зниження нетарифних обмежень теж не дало значних позитивних змін [33].
Наступною була Грузія. Як результат вступу до СОТ значного зростання іноземних інвестицій не сталося, як і у випадку з Киргизстаном, хоча в першому півріччі 2001 р. різко збільшилася доля іноземних фірм і спільних підприємств в загальній структурі інвестицій - з 11% до 41% . Як позитив можна сказати, що зовнішньоторговельних оборот зростав щороку. Але негативне сальдо все ж залишилось, причому з 2000р. до 2005р. збільшилось в 4 рази (з 385 млн. дол. США до 1624 млн. дол. США).
Що ж стосовно Молдови, то для неї вступ до Світової організації торгівлі мав більш позитивні наслідки. Не зважаючи на скорочення обємів виробництва в сільському господарстві на 14% у 2003р., вже в 2004р. ситуація стабілізувалась. Експорт республіки зріс з 452 млн. дол. США в 2000 р. до 1091 млн. дол. США в 2005 р., причому експорт в країни за межами СНД зріс з 222 млн. до 540 млн. дол. США [28].
Після Молдови була Вірменія, яка сьогодні страждає через членство в СОТ, тому що максимально дозволених 15% митних барєрів не вистачає для захисту внутрішнього ринку, 20% -ий ПДВ на сільгосппродукцію ставить у важке положення все сільське господарство, темпи зростання імпорту перевищують зростання експорту, імпортуючі компанії прагнуть впливати на керівництво держави з тим, щоб змінити у свою користь навіть законодавство про інтелектуальну власність. Нестабільність країни веде до відпливу капіталу, що призводить до залучення іноземних кредитів які використовуються нераціонально. За 2008 р. зовнішній борг РВ досяг 3 млрд. долл. США.
Не може не хвилювати і ситуація з курсом долара у Вірменії, який значно виріс через скорочення приватних валютних трансфертів (за деякими оцінками, зафіксовано падіння до 50%), а також скороченням обємів експорту (близько 40%). Збільшується також негативне сальдо торговельного балансу (за девять місяців 2009 р. розрив досяг 79% на користь імпорту). Це призвело до підвищення цін на товари в самій Вірменії. Тому не можна сказати, що членство в СОТ було обєктивно необхідним, оскільки негативні наслідки для країни значно переважають над позитивними [11].
Останньою з країн СНД була Україна. За підсумками 2009р. перебування в організації виявилось успішним. За обємами торгівлі Україна зайняла 33 місце серед 152 країн-членів, налагодила тісніші торговельні звязки з іншими учасниками СОТ, що допомогло припинити квотування експорту української металопродукції. Так у Болгарії обєми постачання металопродукції виросли більш ніж в три рази, в Румунії - в 1,7 разу, а зо