Тенденцii розвитку приватного права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Змiст
Вступ
1. Поняття та характеристика приватного права
2. Загальна характеристика тенденцiй приватного права
3. Окремi тенденцii речового права
4. Окремi тенденцii розвитку зобовязального права
Висновок
Лiтература
Вступ
Нинi iдея аналiзу тенденцiй розвитку приватного права знаходить свiй прояв не лише в рамках магiстерських доповiдей, окремих публiкацiй вчених-цивiлiстiв та монографiчних дослiдженнях, а й у проведеннi науко-практичноi конференцii мiжнародного рiвня "Актуальнi проблеми цивiльного законодавства у пост кодифiкацiйний перiод".
Виходячи iз обмеженостi обсягу реферативного дослiдження, автор не ставить собi за мету дослiдити всi тенденцii розвитку приватного права, а пропонуСФ, спираючись на недавнi публiкацii, окреслити напрями розвитку приватного права в сучасний перiод.
В дослiдженнi першочерговим СФ визначенiсть iз термiнологiчним апаратом. Автор роботи, користуючись юридичною енциклопедiСФю, надаСФ визначення приватного права, стисло оглядаСФ значення подiлу права на вiдповiднi двi пiдсистеми: приватну i публiчну.
Одразу слiд зазначити, що в данiй роботi поняття "приватне право" ототожнюСФться iз поняттям "право цивiльне", що СФ iсторично та методологiчно обТСрунтованим. Зокрема, професор Покровський Й. О. в "Основных проблемах гражданского права" вказуСФ, що термiн "цивiльне", або "приватне", право вiдомий iз давнiх-давен. Вже стародавнi римськi юристи оперують iз цим термiном, розподiляючи всю загальну спiльнiсть права на двi великi сфери сферу права публiчного (jus publicum) и сферу права приватного, або цивiльного (jus privatum, або jus civile) [1, 359].
Окреслюючи аспекти розвитку приватного права слiд пiти по шляху iнституцiонального огляду приватноправовоi матерii на предмет виявлення в нiй нових вiянiй, декотрi з яких мають прогресивний характер, а деякi не завжди вiдповiдають природi приватного права i потребують детального обТСрунтування свого запровадження.
1. Поняття та характеристика приватного права
Приватне право система норм, якi регулюють вiдносини, заснованi на приватних iнтересах, незалежностi та iнiцiативи iндивiдуальних власникiв i обСФднань (корпорацiй) у iх майновiй дiяльностi та особистих стосунках. На вiдмiну вiд публiчного права, яке регулюСФ i захищаСФ загальнi (публiчнi) iнтереси держави, приватне право спрямоване на захист приватних iнтересiв вiдповiдно до принципiв свободи та рiвностi всiх субСФктiв. Воно ТСрунтуСФться на координацii вiдносин мiж субСФктами.
У сферi приватного права держава утримуСФться вiд безпосереднього та владного регулювання вiдносин мiж вiдповiдними субСФктами i надаСФ iх можливiсть самостiйно регулювати iх мiж собою. Отже, приватне право СФ системою юридичноi децентралiзацii (на вiдмiну вiд публiчного права, в якому дiСФ зворотнiй принцип принцип централiзацii), а сама держава виконуСФ роль захисника вiдносин, встановлених приватними особами[4, 87].
Сьогоднi визнано, що публiчне право i приватне право не повиннi знаходитися у пiдпорядкуваннi, оскiльки виступають двома рiвними правовими системами зi своiми сферами i методами регулювання [12, 27].
Крiм наукового значення питання розподiлу права на публiчне та приватне стало нинi важливим для процесiв право творення та правозастосування. При правотвореннi, зокрема законотвореннi, мають бути дотриманi вiдповiднi критерii розмежування. Принцип iснування приватного i публiчного права означаСФ, що приватнi за своСФю природою вiдносини не можуть бути врегульованi на основi методу i принципiв публiчного права, а публiчнi за допомогою приватноправових методiв.
При правозастосуваннi фiзичнi та юридичнi особи, насамперед органи державноi влади та органи мiiевого самоврядування, посадовi i службовi особи, мають усвiдомлювати iснування загально-дозвiльного принципу ("дозволено все, що прямо не заборонено у законi") у приватних вiдносинах та спецiально-дозвiльного ("дозволено тiльки те, що прямо передбачено у законi") у публiчних вiдносинах [5, 160].
2. Загальна характеристика тенденцiй приватного права
Тенденцii сучасноi вiтчизняноi цивiлiстики вiдображають основнi проблеми та напрями розвитку украiнського суспiльства, держави i права. В той же час без належних наукових засад розвиваСФться процес застосування цивiлiстичних конструкцiй галузями публiчного права (адмiнiстративний договiр, адмiнiстративнi послуги, податковi застава i порука тощо). Така невiдповiднiсть теорii з правозастосовною дiяльнiстю не сприяСФ формуванню одноманiтноi судовоi практики, створюСФ загрозу викривленого розумiння сутностi i можливоi дискредитацii таких правових новел.
Одна з причин подiбного "вiдставання" науки повязана з неналежним залученням науковцiв до нормотворчоi дiяльностi i формування судовоi практики. На сучасному етапi через недосконалiсть системного правового регулювання роль судовоi практики зросла настiльки, що навiть серед науковцiв-цивiлiстiв можна почути думку про надання нормативноi сили розясненням Верховного Суду Украiни.
Зокрема актуальними в доктринi i правозастосовнiй практицi СФ питання щодо створення цивiлiстичних концепцiй ринкiв нерухомостi i фiнансових послуг, способiв i меж судового захисту, ефективноi системи судочинства, помiрностi публiчних обмежень приватних прав тощо.
Характерна особливiсть сучасного