Тенденцii розвитку приватного права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?роту, потреби якого вимагають ефективного використанням майна. Оскiльки власник далеко не завжди спроможний забезпечити ефективнiсть використання свого майна, то вiн змушений передати iншiй особi речове право на свою власнiсть (емфiтевзис та суперфiцiй) або надати право обмеженого використання свого майна для досягнення ефективностi використання чужого майна (сервiтут).
4. Тенденцii розвитку зобовязального права
Щодо тенденцiй розвитку договiрного права, то слiд вiдмiтити, що на сучасному етапi його розвиту маСФ мiiе розподiл договорiв на цивiльно-правовi, господарсько-правовi та адмiнiстративнi.
Стосовно господарських договорiв О. А. Беляневич вiдстоюСФ iснування господарського договiрного права як сукупностi господарсько-договiрних норм, що регулюють усi стадii iснування договiрного зобовязання, включаючи переддоговiрну стадiю (стадiю укладення господарського договору); воно СФ складним iнститутом господарського права, в якому вирiзняються загальнi положення про договори та спецiальнi норми про окремi види господарських договорiв [6, 107].
Аналiзуючи конструкцiю адмiнiстративного договору, слушно навести позицiю Н. С. Кузнецовоi, яка вказуСФ, що "нинi ми маСФмо вiдстояти розумiння СФдностi цивiльно-правового договору в протистояннi з певними представниками адмiнiстративного права у звязку iз широким застосуванням поняття публiчного договору. Не можна обТСрунтувати жодними аргументами iдею належностi, скажiмо, договору про оренду ЦМК, що укладаСФться ФДМУ, до категорii публiчних договорiв. Договiр оренди, незалежно вiд субСФктивного складу, залишаСФться цивiльно-правовим договором" [8, 13].
Шляхом поСФднання приватноправових та публiчно-правових елементiв створюються штучнi утворення на кшталт адмiнiстративного договору, що не може бути прийнятним, виходячи iз розумiння юридичноi природи договiрних правовiдносин, яка в iдеалi мала б впливати на обрання вiдповiдних iнструментiв для правового регулювання цих правовiдносин.
Важливою тенденцiСФю розвитку цивiльного i, зокрема, договiрного права СФ зближення та взаСФмопроникнення елементiв речових, зобовязальних та iнших правовiдносин. Це проявляСФться насамперед у договорах, спрямованих на перехiд права власностi вiд вiдчужувача до набувача майна (купiвля-продаж, поставка, мiна, дарування, довiчне утримання, рента тощо. Прикладом договiрноi конструкцii, в якiй поСФднуються речовi та зобовязальнi елементи правовiдносин, СФ договiр управлiння майном [9, 10].
Професор В. Луць, пiдкреслюючи розширення свободи волевиявлення сторiн при укладеннi договорiв у певних сферах економiчних вiдносин, зокрема, тих, якi в умовах командно-адмiнiстративноi системи формувались на основi планових приписiв, вiдзначаСФ також протилежну тенденцiю, яка властива сучасному договiрному праву зарубiжних краiн. ВказуСФться, що з метою захисту iнтересiв слабкоi сторони договору та забезпечення збалансованого розвитку майнового обороту запроваджуСФться ряд обмежень дii принципу свободи договору, що проявляються, зокрема, в iнтенсивному розвитку антимонопольного законодавства, законодавства про захист прав споживачiв, державному регулюваннi цiноутворення, регулювання якостi товарiв, робiт i послуг тощо [9, 9].
Така тенденцiя маСФ мiiе у звязку iз потребами часу, який робить новi виклики цивiльно-правовому регулюванню. В той же час вiдсутнiсть глибокого праворозумiння породжуСФ не тiльки недосконалi, а й прямо небезпечнi правовi конструкцii, якi поСФднують в собi рiзнорiднi iнститути.
Як вказуСФ професор Доврерт: "Вiдповiдно до доктрини природного права цивiльно-правовi вiдносини iснують обСФктивно. Всi вони мають такий природний генний код, як юридична рiвнiсть учасникiв, iх вiльне волевиявлення та майнова самостiйнiсть" [7, 15].
Тому такий "генетичний код" маСФ стати тим iндикатором, за допомогою якого ми завжди зможемо вiдокремити сферу права приватного вiд публiчно-правовоi сфери i застосувати до кожноi з цих сфер притаманнi за ii природою iнститути та засоби регулювання.
Висновок
Опрацювавши тему дослiдження можна зробити пiдсумок, що на сьогоднiшньому етапi розвитку приватного права визначальну роль вiдiграють процеси унiфiкацii, гармонiзацii та конвергенцii.
Торкаючись питання конвергенцii правових систем СФ потреба вiдмiтити запровадження англо-американського iнституту довiрчоi власностi в украiнське приватне законодавство. Маючи розвинутi традицii континентальноi правовоi сiмi вiтчизняне законодавство отримала вiдповiдну норму, яка не узгоджуСФться iз класичною конструкцiСФю права власностi.
Продовжуючи аналiз тенденцiй речового права слiд вiдмiтити проблему спiввiдношення понять "речовi права" та "майновi права". Вказанi поняття iз усiСФю очевиднiстю повиннi мати вiдмiнний змiст i спiввiдноситися за своiми обСФмами як загальне (майновi права) та окреме (речовi права).
В контекстi тенденцiй зобовязального права в роботi пiдiймаСФться проблема поширення цивiльно-правових iнститутiв на невластивi таким iнститутам правовiдносини (наприклад, адмiнiстративнi послуги), а також проблема введення адмiнiстративних елементiв в цивiльно-правовi конструкцii (наприклад, адмiнiстративний договiр).
Як засiб подолання негативних тенденцii автором пiдтримуються пропозицii, висловленi ученими-цивiлiстами на Мiжнароднiй конференцii, яка проходила в стiнах нашого унiверситету 8