Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?вні, оскільки є одним із 24 європейських глобально загрозливих видів. Дуже слабо контролюється охота на гусей у зимній період. З одного боку, зявилась категорія забезпечених мисливців, котрі мають добрі транспортні засоби та зброю, а з другого скоротилась можливість для контролю за охотою з сторони органів, які за це відповідають.
Це одним фактором впливу на біоту є незаконне риболовство. Наприклад, Генічеською та Сиваською рибінспекцією щорічно вилучається 10 млн. сіток та тони риби. Велику шкоду наносять і законні рибалки, які виловлюють риби більше квоти. Розповсюджені на Сиваші й інші форми браконьєрства. Наприклад, на Чонгарських островах місцеве населення в великих кількостях заготовляє яйця птиць, від чого страждають у першу чергу, чорноголові мартини та морські голубки.
Особливо требо зайняти питання впливу фактора турбування. Присутствіє людини, поблизу гніздових колоній, годуючих чи спочиваючих, міграційних чи зимуючих скупчень птиць, часто призводить до негативних наслідків для них [27]. Так, навіть одноразове відвідання колоній людиною може привести до гибелі близько 80-90 % яєць та пташенят. Особливо сильний вплив цього фактора проявляється недалеко від населених пунктів та в місцях масового відпочинку людей, наприклад, на Арабатській стрілці.
Розділ 2. Сиваш, як водно-болотне угіддя міжнародного значення
У 1978 році Сиваш став одним із перших в СРСР водно-болотним угіддям, внесеним до Рамсальського списку водно-болотних угідь міжнародного значення. В 1996 році до Рамсальської конвенції приєдналась незалежна Україна, проголосив 22 водно-болотних угідь міжнародного значення. Два з яких це Східний та Центральний Сиваш (площа, яких 165 тис. га та 80 тис. га) [18].
Водно-болотні угіддя Сиваша являють собою природний комплекс, що має унікальну структуру та специфічні системні взаємозвязки. Характерною рисою Присиваських ландшафтів є полинно-злакових степів, які не властиві іншим регіонам України. Перспективними для стаціонарних екологоценотичних досліджень є непорушені ділянки з характерними для цих степів рослинними угрупованнями, які насичені специфічними представниками Середземноморської та Арало-Каспійської флори [54].
Підвищення ефективності природоохоронної діяльності в приморській смузі можливе за умови відновлення існуючих ландшафтних структур з відносно збереженним природним комплексом. Ці території можуть бути осередками збереження різноманітності степів (справжніх та піщаних), пісків, солончаків та прибережно-водних угруповань в межах існуючих (Азово-Сиваський НПП, заказники, памятники природи) та проектованих обєктів ПЗФ півдня України (Приазовський та Сиваський НПП), які в майбутньому увійдуть до меж проектованого Південноукраїнського приморсько-степового екологічного коридору (ППСЕ) [48].
2.1 Значення Сивашу в підтримці біологічної різноманітності
Крім того водно-болотні угідь є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грають водно-болотні угіддя та в житті суспільства [6].
Концепція збереження біологічного різноманіття України була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. N 439 . Розроблена відповідно до статті 16 Конституції України, Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1996 р.
Біологічне різноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини.
На жаль, сьогодні біологічне різноманіття втрачається під час забудов, розорювання землі, меліорації, спорудження водосховищ, створення мереж транспортної інфраструктури та здійснення інших видів господарської діяльності. Скорочуються території, зайняті природною рослинністю, що призводить до виникнення загрози втрати гено- та генофонду [16].
Тим часом, біологічне різноманіття, як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнім поколінням у максимально збереженому стані.
Тому метою Концепції є:
- збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих видів та компонентів ландшафтів;
- сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів;
- підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження;
- посилення відповідальності за збереження біологічного різноманіття підприємств, організацій та установ, діяльність яких повязана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля.
Обєктами Концепції є різноманіття всіх рослин, тварин та мікроорганізмів (разом із середовищами їх існування) в стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті та повітрі, що постійно чи тимчасово населяють територію, територіальне море, континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону України. Збереження біологічного різноманіття передбачає охорону як окремих особин і їх груп у межах певної території, так і екосистем у цілому разом з їх середовищем іс?/p>