Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?ойм та нових типів місцеперебування [45].
Близько 42 % води каналу губиться безцільно великі втрати на дренаж, випаровування та скид до оз. Сиваш. Всмоктана в землю вода поповнює горизонти підземних вод, внаслідок чого вони піднімаються. Це приводить до заболочування чи засолення рільних земель та підтоплення територій. Щоб уникнути цього, у Присивашші була створена спеціальна зрошувальна мережа свердловин, криниць, каналів, котра скидає надлишок води в Сиваш та солоні озера поблизу нього. Для цього також використовуються практично усі русла малих річок, балки та болотяні системи.
Створення зрошувальних систем та повязаних з ним сільськогосподарських ланів привело к значному скороченню площ природних екосистем, які займають зараз 15-20 % території [43].
У 1985 році обсяг дренажно-скидних вод у Сиваші з території Криму склав 521 млн. м; ще 109 млн. м поступило з району Херсонської області після використання води із каналів Каховської зрошувальної системи. Найбільш сильно від скидання прісної води постраждав Східний Сиваш [9]. З розпадом СРСР економічна активність у регіоні значно скоротилась. У результаті кількість води, що надходить до оз. Сиваш, зменшилась майже на 80% (рис. 2.4).
Рис. 1.4. Динаміка прісної води, що надходить до оз. Сиваш:
1 весь об`єм; 2 Північно-Кримський канал; 3 Каховська зрошувальна система.
Основна кількість прісної води скидається в Сиваш з рисових чеків, інших сільськогосподарських угідь, а також з ставків, призначених для вирощування риби. Раніше, коли плата за воду була мізерною, значна кількість води, узята для зрошення, транзитом проходила через зрошувальні канали до Сивашу. Обсяг скидних вод перевищував обсяг природного стікання. У звязку з цим солоність Сиваша зменшилась майже у 10 разів (рис. 2.3). Так, за даними Бабкова (1954 рік), середня солоність в західній частині Сивашу у середині 50 -х років складала від 257 до 340 г/літр.
Рис. 1.5. Динаміка солоності води в озері Сиваш.
Фізико-хімічні показники вод Сивашу за останні 20 років значно змінилися, що привести до зміни його гідробіологічних, фітоценотичних і екосистемних характеристик [51].
У першу чергу опріснення змінило видовий склад та чисельність гідробіонтів організмів, що мешкають у воді. Яскравим прикладом є глоса. На перших етапах опріснення Східного Сивашу, коли солоність впала до 25-30 ‰, значно збільшились нерестові та нагульні площі для цього виду, відповідно зросла і чисельність [28]. При подальшому падінні солоності води придатних для нересту місць до початку 1990-х років майже не залишилось і чисельність виду зменшилась. Так, у 1987 році глоси було виловлено 919 т, в 1994 р. 54 т, а в 2002 році 5 т. Другим прикладом є далекосхідна кефаль пеленгас. Інтродукція цього виду у Азовському морі почалась з 1975 р., а промислова популяція сформувалась у 1992 р. Одним із основних місць нересту цього виду став Східний Сиваш, чому сприяло його опріснення до рівня 18-20 ‰. У місцях інтенсивного скидання прісних вод зявились сугубо прісноводні види, такі як: карась, короп, окунь, сом, плітка та інші.
Другим наслідком опріснення Сиваша є інтенсивний розвиток очеретяних заростей, котрі вже покрили значні площі та продовжують захоплювати все нові та нові ділянки мілководь.
Рис. 1.6. Сучасний стан очеретяних заростей в оз. Сиваш.
Це приводить до скорочення мілководь, котрі важливі для відпочинку мільйонів перелітних куликів. Розвиток очерету також скоротило нагульні площі для глоси. Якщо зниження солоності лишило цей вид можливості нересту, то заростання мілководь очеретом лишило їх можливості нормального кормління [30].
Гідротехнічне будування русел каналів, водотоків, дренажів, дамб в басейнах малих рік та в їхніх гирлах, привело до неможливості міграції на нерест та нагул ряду видів прохідних риб, а відповідно і до зменшення чисельності видів цієї групи.
Забруднення поверхневих та підземних вод Забруднення вод Сиваша відбувається переважно за рахунок пестицидів та мінеральних добрив, які застосовують у сільському господарстві при вирощуванні різних культур [7]. Велике значення у цьому процесі має надходження побутових і, особливо промислових, скидів вільної економічної зони "Сиваш". В дренажних водах з невеликою мінералізацією (2 - 4 г/л) перше місце займає сульфат іон, друге хлорид-іон. З підвищенням мінералізації дренажно-скидних вод повільно зростає вміст кальцію та магнію, стрімкіше сульфатів. Серед скидних вод домінують колекторно-дренажні скиди (69%). З стічними водами до водойми потрапляє: 1050 т органічних сполук, 36 т сульфатів, 4085 т хлоридів, 103 т амонійного азоту за рік. Необхідно враховувати, що опріснені води поступають до Сивашу не тільки з території Криму, але і з території рисових сівозмін Херсонської області.
Викладене вище зумовило кризовий екологічний стан озера Сиваш, пов`язаний, перш за все, з його опрісненням. На фоні обсягу скидних маломінералізованних вод (до 5 мг/літр) до Сивашу з Азовського моря через протоку Тонку поступає близько 1 км3 морської води [55].
За даними сольової зйомки, у 70-х роках на масиві виявлено 35 тис. га слабозасолених, 21 тис. га середньозасолених, 3,5 тис. га сильнозасолених і 3 тис. га дуже засолених земель. На дренованих площах мінералізація підґрунтових вод збільшилась на 1,5-3 г/л [8].
Це зумовило необхідність виявлення характеру й кількісно оцінити розміри впливу зворотного стоку на водоприймачі у південних областях республіки, як на сучасному рівні, так і в перс