Сучасне розуміння держави як соціального партнера
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ю проведення соціальної політики, як і гарантій її реалізації, є відповідне правове регулювання. Іншими словами, мета, основні напрями, коло фізичних осіб, на яких впливає вказана політика, а також відносини, що виникли між суспільством і особистістю, тощо, закріплюються в нормах права.
Таким чином, за допомогою різних галузей права визначається, закріплюється в нормах права та набуває правової форми специфічне коло соціальних відносин, які за своїм змістом можна назвати соціальними правовідносинами.
Поняття соціальні відносини зустрічається у філософській, юридичній, соціологічній та іншій літературі і вживається у широкому та вузькому розумінні. Протягом тривалого часу термін соціальні відносини вживається як синонім словосполучення суспільні відносини. Під останніми прийнято було розуміти усю сукупність економічних, політичних, ідеологічних, культурних відносин, суть в змісті яких відображають соціальні, а не фізичні, біологічні і технічні процеси та явища.
Сьогодні соціальні відносини почали розумітись не тільки широко як синоніми суспільних відносин, а й вузько, де соціальне розуміється як частина суспільного. На поняття і суть соціальних відносин у вузькому розумінні є різні точки зору. Найбільш прийнятними є висновки, зроблені А. Козловим. На його думку, дані відносини займають проміжне місце між економічними і політичними, між базисом і надбудовою, що соціальне притаманне таким спільнотам, як: клас, нація, колектив, сімя, а також особистості; що в центрі соціального життя людина, її становище і місце в суспільстві, умови і спосіб її життя, потреби.
Соціальні відносини отримують нормативне закріплення у законодавстві, правових актах, в силу чого набувають юридичного характеру. Врегульовані правом і приведені в певну систему, соціальні відносини, розвиток яких відбувається у напрямі соціальної захищеності людини, є суттю соціальної політики.
Подібний концептуальний підхід до визначення суті названих відносин і соціальної політики дозволяє виділити людину як її обєкт, оскільки політика спрямована на розкриття її творчого, діяльного потенціалу. Принципи, суть і зміст соціальної політики відображаються у конституційному праві, норми якого складають основу всього державно-правового регулювання соціальних відносин.
Конституція України передбачила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, встановлених законом.
Нині є різні точки зору на зміст терміна соціальний захист, які докорінно відрізняються від наведеного вище його тлумачення. Вперше це поняття у вітчизняній літературі в новому розумінні подається в Короткому словнику з наукового комунізму, де соціальна захищеність людини визначається як принцип нового суспільства, що характеризує історично-конкретний тип відносин між суспільством і людиною, її стійке і гарантоване всім ладом життєвого рівня становище як виробника матеріальних благ, носія суспільних відносин, повноправного господаря країни. Дане визначення сформульоване у відповідності з колишніми уявленнями, що панували в суспільстві в недалекому минулому. Крім того, вказівка, що це тип відносин між людиною і суспільством, досить абстрактна і не відображує суть поняття. У працях останніх років вчені-правознавці серед внутрішніх функцій держави почали виділяти соціальну, під якою розуміють надання громадянам соціальної допомоги.
Соціальний захист особистості здійснюється у різних організаційно-правових формах і має реальну спрямованість залежно від поставленої мети.
Названий захист може бути у вигляді соціальної допомоги населенню, спрямованої на захист соціальних та інших законних інтересів громадян. Останнім часом різними органами приймається багато нормативних актів, спрямованих на соціальний захист населення шляхом надання такої допомоги.
Соціальний захист може полягати у винагороді громадянам за особливі заслуги перед суспільством і державою.
Вказаний захист може бути спрямованим на гарантування певного матеріального рівня життя чи інших соціальних благ, залежно від правового статусу особистості у суспільстві.
Соціальний захист громадян може мати спрямованість залежно від особливого виду їх трудової чи службової діяльності (наприклад, закони України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про статус суддів тощо).
Особливе місце в структурі відносин, що складаються між державою, суспільством і особистістю, займають ті, де одним із субєктів виступає представник державної влади, основним видом соціального захисту якого є службово-трудовий соціальний захист.
Основою соціальної злагоди в індустріальному й постіндустріальному суспільстві є врахування й узгодження інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів. Це завдання найкраще вирішується саме на основі соціального партнерства.
Умови формування й розвитку системи соціального партнерства в Україні суттєво відрізняються від інших країн такими особливостями: