Сучаснi тенденцIї нобелевського руху в Українi та свiтi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?им із засновників емпіричної економіки і кількісної економічної теорії, визначив і проаналізував виникнення нової доби в історії розвитку економіки. Його ідеї узято за основу сучасної теорії економічного зростання. С. Кузнець розробив методи визначення національного доходу (“подвійний підрахунок” національного доходу як суми витрат і як суми доходів). Його статистичні методи використовують в офіційній звітності не тільки в США, а й інших країнах. Поміт- ний слід у науці залишив і “цикл Кузнеця” ідея про те, що динаміка населення в США підпорядкована певній закономірності. За всебічне і обґрунтоване дослідження економічного зростання в 1971 р. С. Кузнеця нагородили Нобелівською премією. Він став другим американцем нобеліантом у галузі економіки (на жаль, без зазначення його українського коріння).
Трагічність цього періоду в історії вітчизняної економічної науки полягала в тому, що Україну полишали не тільки підготовлені науковці, а і майбутні фахівці, що завдало непоправної шкоди нарощенню економічного потенціалу. Доречно згадати, наприклад, Артура Бернса. Він народився у 1904 р. в м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Коли йому виповнилося десять років, сімя емігрувала до Сполучених Штатів. Учені ступені та викладацькі знання він здобув у Колумбійському університеті: бакалавра у 1925 р., магістра р 1926 р. і доктора в 1934 р. Упродовж двадцяти одного року (з 1944 р.) працював там професором економіки. Завдяки натхненній науковій роботі здобув репутацію провідного експерта з циклів ділової активності, протягом трьох років очолював Раду економічних консультантів при президенті Д. Ейзенхауері, потім був радником президента Р. Ніксона. Повністю реалізував себе як фахівець на посаді голови ради директорів Федеральної резервної системи США у 1970-1978 рр. Недаремно історик економічної думки М. Блауг вніс А. Бернса до списку ста великих економістів сучасності. де є імена й інших видатних американців українського походження.
Тривалі воєнні дії, окупація і поділ території України спонукали емігрувати передовсім наукову інтелігенцію. Уже тоді наша економічна наука втратила перспективу сягнути висот Нобелівського рівня.
Типова ситуація, наприклад, із родиною Фогелів, що в 1922 р. перебралася з Одеси до США, де згодом народився Роберт Фогель майбутній видатний економіст-кліометрик, якому за застосування нових економічних методів для вивчення історичних процесів у 1993 р. було вручено Нобелівську премію.
На початку XX ст. переїхала до США й родина Фрідманів з Карпатської України. В Брукліні (Нью-Йорк) народився Мілтон Фрідман фундатор монетарної доктрини в економіці. Розробляючи проблеми кредитно-грошової політики, він перейшов від абстрактних теоретичних суджень до практики; “чилійське економічне диво” допомогла створити група підготовлених ним радників, яких називали “хлопцями Фрідмана”. Найвищими досягненнями М. Фрідмана стали концепція стабілізації американської економіки, а також знаменита “рейганоміка”, які допомогли США подолати серйозні труднощі, знизити інфляцію, зміцнити долар. У1976 р. за досягнення в галузі аналізу споживання, історії і теорії грошового обігу та демонстрацію складності наслідків політики стабілізації М. Фрідману присуджено Нобелівську премію.
Нобелівський рух безпосередньо повязаний з розвитком науки. Тому ідеї з його розвитку в Україні повязані з процесами зміцнення вітчизняної науки. Вони полягають в наступному.
1) Активність науково-дослідницької діяльності в країні. Для цього потрібне порівняння дослідницьких результатів, обмін думками і дискусії науковців. Доцільними були б регулярні (принаймні щоквартальні) науково-практичні конференції з окремих економічних галузей за участю представників провідних іноземних наукових центрів.
Серед першочергових завдань дослідників мають бути такі:
опрацювання критеріїв добору новаторських знань для інтенсивного нарощення інтелектуальної економіки;
розроблення засад побудови і функціонування системи ідентифікації, класифікації, обліку новітніх технологій;
формування ринків інтелектуальної власності, технологічних інно- вацій та їх моніторинг;
створення експертних груп з найважливіших напрямів економічного і наукового розвитку країни та запровадження процедури відкритого розгляду альтернативних проектів;
розроблення програми інтелектуалізації економічної освіти, надання їй випереджального характеру;
організація системи прогнозування розвитку науки і технологій.
До розвязання цих завдань потрібно залучати іноземних науковців і викладачів, організовуючи співпрацю та обмін досвідом з українськими еконо- містами.
Хорошим прикладом у цьому є Дніпропетровський університет економіки і права, який спільно з кількома науковими інституціями у 2008 р. розпочав проводити Міжнародний Нобелівський економічний форум. Це дискусійна трибуна для обговорення результатів досліджень, присвячених найзагальнішим напрямам розвитку економіки та сучасної цивілізації під впливом глобалізаційних процесів. Робота форуму конкретний крок щодо зближення науки і освіти, активнішого генерування інтелектуальної енергії нації.
2) Інтегрованість національної науково-дослідницької діяльності у світовий науковий простір. Величезний інтелектуальний потенціал потрібно спрямовувати на благо країни, удосконалюючи систему розвитку талантів українських студентів. Наша держава зобовязана створити належні умови для якісн?/p>