Сучаснi тенденцIї нобелевського руху в Українi та свiтi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µтектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і проводити вивчення поведінки ракових пухлин. Аналоги його приладу вже проходять випробування у відомому Пастерівському інституті в Парижі і в Женевському госпіталі. Народився він 1 серпня 1924 року в Дубровіце на Рівненщині в українській сімї. У 1932 році Георгій разом з сімєю опинився у Франції. Коли громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він дав інтервю тележурналістам, яке показали по французькому телебаченню. У нім він тепло висловився про свою Батьківщину Україну. Думається, пора вже і Національній академії наук України гідно вшановувати корифея сучасної ядерної фізики Георгія Шарпака.
У яскравому сузірї нобелівських обранців належне місце займає і письменник Шмуель Йосеф Агнон. Ще зовсім недавно нам про нього нічого не було відомо. Він народився і формувався як майстер слова на Тернопільщині. Народився Шмуель Йосеф Агнон (справжнє імя і прізвище Шмуель Йосеф Хальові Чачкес) 17 липня 1888 року в місті Бучач на Тернопільщині. У 18-літньому віці приїхав до Львова, де став співробітником редакції єврейської газети. До виїзду літом 1907 року разом з групою бучачських євреїв до Палестини Агнон опублікував на західноукраїнських землях близько сімдесяти своїх ранніх творів. Агнону першому серед тих, що народилися в Україні і першому серед тих, які писали на іврит і ідиш, присудили Нобелівську премію в області літератури (1966 р.) “за глибоко оригінальну і майстрову прозу по мотивах життя єврейського народу”, талановите віддзеркалення загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами і суперечностями, і за його “комічну майстерність”, “багатство і глибину творів”. Нагороджений (разом з шведсько-німецькою поетесою Неллі Закс) як громадянин держави Ізраїль. Кращі твори Агнона про долю галицьких євреїв, і що жили в Україні, і що терпіли позбавлення в далеких краях. Серед них повість “Проста історія” (1935 р.), романи “На морській глибині” (1935 р.), “Гість на одну ніч” (1938 р.), “Зовсім недавно” (1945 р.). У цьому місці 17 лютого 1970 року він знайшов вічний спокій.
Наразі Україна не має нобелівських лауреатів з економіки, на відміну від Нідерландів чи Індії. Таке становище певною мірою закономірне. Фактори, ще донедавна визначальні для розвитку будь-якої країни (корисні копалини, родючі землі, дешева робоча сила тощо), поступилися місцем інтелектуальному потенціалу (науці, освіті, телекомунікаційним технологіям, системам звязку, базам даних). Лише ефективне використання цього комплексу чинників забезпечує прогрес національної економіки. Накопичення знань є фундаментом економічної науки, рушійною силою економічного зростання в Україні.
Україна належить до країн з багатою історією економічної думки, ще не цілком осмисленої і освоєної. Наразі потребує фахової оцінки інтелектуальний пласт, що формувався напередодні запровадження Нобелівської премії з економіки.
В історії розвитку української економічної думки можна виокремити три періоди. Перший тривав приблизно до 1920 р., коли єдине інтелектуальне середовище формувалося в руслі світового наукового розвитку; другий до 1991р., коли наукова робота розгорталася під впливом жорсткого протистояння двох суспільно-економічних систем. Третій період теперіш- ній, в умовах незалежності України, її інтелектуально-цивілізаційного розвитку.
Кожний період характеризується певними особливостями формування економічної думки. Зокрема, наприкінці XIX на початку XX ст. можна було обєктивно оцінити роботу економістів України, оскільки вони працювали в умовах міжнародної конкуренції між ученими. Аналіз поглядів І. Вернадського (18211884), М. Бунге (1823-1895), М. Тугана-Барановського (18651919), Є. Слуцького (1880-1948) доводить, що внесок української економічної науки в загальносвітову скарбницю величезний і досі сповна не усвідомлений.
Так, лауреат Нобелівської премії з економіки Дж. Хікс, працюючи над книгою “Вартість і капітал”, глибоко вивчав дослідження українського економіста-математика Євгена Слуцького. Хікс зауважив, що саме наш земляк є фундатором основного рівня вартості, який засвідчує, як зміна ціни певного товару впливає на попит індивіда на інший товар. Такий вплив англійський економіст назвав ефектом доходу і відповідно ефектом заміщення. А Нобелівський лауреат 1984 р. Р. Стоун відзначив як дуже корисні теоретичні міркування Є. Слуцького і розроблену ним умову симетрії матриці параметрів взаємозамінюваних благ.
Високу оцінку мали і інші досягнення українських економістів. Однак динамічність розвитку економічної думки було порушено через Першу світову війну та революційні збурення на території України, під час яких загинули багато вчених, а деякі емігрували.
Так, зокрема, сталося із Саймоном Кузнецем, який народився (1901) і жив у Харкові, навчався на юридичному факультеті Харківського університету, студіючи економічні науки (тоді окремо економічного факультету в університеті не було). Потім два роки працював у статистичному відділі Центральної ради профспілок, де керував однією із секцій бюро статистики. 1921 р. у збірнику “Матеріали зі статистики праці в Україні” було опубліковано його першу статтю "Грошова заробітна плата робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р.”. У 1922 р. він переїхав до США, Ставши громадянином цієї країни, через рік закінчив Колумбійський університет (м. Нью-Йорк), а через три захистив докторську дисертацію. Зумівши розкрити свій талант, С. Кузнець став од?/p>