Суспільно-географічний комплекс великого міста
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
?ів першої групи населення.
У випадку запровадження викладеного вище комплексу заходів повинна бути досягнута така народжуваність по групах (від кожної жінки): перша група - у середньому 8-10 дітей; друга група - у середньому 5 дітей; третя група - з урахуванням посиленого ідеологічного виховання в сукупності з іншими факторами - збільшення до 2-х дітей (за відсутності економічних передумов). За рахунок зниження рівня алкоголізації, ліквідації наркоманії, скорочення числа серйозних інфекційних захворювань, пріоритету народження дітей від батьків першої і другої груп відбудеться різке оздоровлення дітей, народжених від матерів другої і третьої груп. Відповідно по групах до 2016 р. діти складатимуть (з урахуванням високої дитячої смертності): перша група - 24 млн чоловік; друга група - 46 млн чоловік; третя група - 20 млн чоловік. У сукупності це складе приблизно 94 млн чоловік. Кількість дорослих збільшиться відповідно: перша група - до 7 млн чоловік; друга група - до 22 млн чоловік; третя група - до 28 млн чоловік (з урахуванням середнього рівня смертності). У сукупності це складе 57 млн чоловік.
Таким чином, загальна маса російського населення до 2016 р. становитиме приблизно 173 млн чоловік.
2010-2015 рр. стануть найважчими роками для майбутньої російської держави. Тотальний брак робочої сили, нестача призовників російської армії, комплектація МВС та ФСБ стануть проблемою номер один. Частково вона розвяжеться за рахунок призову жінок другої і третьої груп (використовуючи досвід Ізраїлю). Велика кількість народжених дітей, догляд за ними при ще невеликій масі здорового населення ляже важким тягарем на всю державу. До 2020 р. становище стабілізується (навіть з урахуванням тимчасового спаду народжуваності). Перша група (особи від 15 до 45 років) виростить до 21 млн дітей, друга - до 30 млн, третя - до 33 млн. Кількість дітей зросте до 103 млн. Загальна чисельність населення дорівнюватиме 220-230 млн чоловік, причому це буде переважно здорове населення.
Нами доведено, що в управлінні великим містом криється головна соціальна суперечність між процесами управління функціонуванням та управління розвитком, тобто між сучасністю міста (функціонування) та його майбутнім (розвиток), яка здатна або стимулювати такий розвиток містосистеми, або суттєво його гальмувати, адже за умови постійної обмеженості ресурсів (а тим більше в трансформаційному суспільстві) “майбутнє” відволікає значні ресурси вже сьогодні, проте бажаний результат може бути значно віддаленим у часі. Розвязання цієї суперечності вимагає впровадження інвестиційно-інноваційної моделі управління містом і науково обґрунтованих механізмів докорінних перетворень містосистеми, раціонального узгодження цілей та визначення якісних і кількісних критеріїв функціонування й розвитку міста, перманентних пошуків новітніх соціальних технологій та створення умов для їх ефективного впровадження)
Нами обґрунтовано те, що великі міста виступають вузловими точками територіально-економічного розвитку держави, адже в них виробляється основна частина національного продукту, вони є полюсами дивергенції високих промислових і гуманітарних технологій, головними донорами місцевих і державного бюджетів, центрами розробки доленосних для країни рішень і проведення знакових політичних акцій, накопичення основних інформаційних та управлінських ресурсів, осередком формування кадрового, виробничого й культурного потенціалу, розвитку ділової та творчої активності населення. Вони мають найрозвиненішу транспортну, телекомунікаційну й фінансову інфраструктури.
З огляду на це, можна наполягати на необхідності всебічного впровадження в суспільстві спеціально опрацьованої та науково вивіреної державної політики розвитку мегаполісів, або “каркасної” мережі великих міст, що дасть змогу створити надійну основу соціально-економічної стабілізації країни в цілому.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ахиезер А.С. Социальное воспроизводство и город/Общественное воспроизводство: экологические проблеми/Отв.ред. А.С.Ахиезер. М., 1991.
2. Баразгова Е.С. Американская социология (традиции и современность). Курс лекций. Екатеринбург, 1997.
3.Баранов А.В. Социально-демографическое развитие крупного города. М., 1981.
4.Беляев А.А. Территориально-поселенческая структура общества. М., 2000.
5.Ворона В.М. Київ і кияни: соціологічні хроніки незалежності К.: Інститут соціології НАН України, 2000.
6.Глазичев В.Л., Егоров М.М., Ильина Т.В. и др. Городская среда: технология развития. Настольная книга М., 1995.
7.Григорьева И.А. Городская среда и личность/Междисциплинарний подход к проблемам личности и городского образа жизни. Вильнюс. 1983.
8.Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная социология. СПб., 1997.
9.Дмитриев А.В. Город: проблеми социального развития//Под ред. М.Н.Межевича. Л., 1982.
10.Давидов Ю.Н. История теоретической социологии. В 4-х т. Т.3. М., 1997.
11.Дридзе Т.М. Ми строим город для кого: для ведомств или для людей?/ Прогнозное проектирование и социальная диагностика /Отв.ред. Т.М.Дридзе. М., 1991.
12.Дридзе Т.М. Прогнозное социальное проектирование и город. М., 1991.
13.Евдокимова И. Социология города: знать и понимать, чтоби управлять/Медіа поліс. 1996. - №1-2. С.160-166.
14.Зеленов Л.А. Социология города. М., 2000.
15.Коган Л.Б. Бить горожанами. М., 1990.
16.Крюков В.П. Система балансов населення и трудових ресурсов крупного города. М., 1985.
17.Лаппо Г.М. Города на пути в будущее. М., 1987.
18.Лаппо Г.М. География городов. М., 1997.
19.Макеев С.А. С