Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
их частин суспільних відносин, якщо вони являють собою важливу цінність. Наприклад, обєктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є встановлений у державі порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, що становить частину суспільних відносин, які забезпечують громадську безпеку. Визначення обєкта цього злочину відображає певний стан суспільних відносин, але не містить інформації про субєкти відносин, їхні інтереси тощо. З іншого боку, суспільні відносини не є універсальною характеристикою обєкта злочину. Цим поняттям не можуть охоплюватися особисті (природні) блага людини (життя, здоровя, честь і гідність).
Право фізичного існування людини це право природне.
Воно є неподільним і не може відчужуватися. Це право не встановлено, а лише санкціоновано державою.
Отже, обєктом злочину, який, порівняно з іншими елементами складу злочину, відбиває характер суспільної небезпечності вчиненого діяння, мають визнаватися не абстрактні суспільні відносини, а конкретні людські, суспільні або державні цінності.
Обєктом злочину за статтею 260 КК є громадська безпека від діяльності непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань.
На відміну від обєкта злочину, обєктивна сторона завжди повязана із зовнішнім виявом суспільно небезпечної і протиправної поведінки особи у формі дії або бездіяльності, яка супроводжується певним психічним станом такої особи. Це вольова поведінка, яка завдає або загрожує завдати шкоди тим чи іншим цінностям, які охороняються кримінальним законом. Нагадаємо, що злочином визнається лише суспільно небезпечне діяння людини і не може визнаватися думка або бажання.
Небезпечне діяння (дія або бездіяльність) особи вважається злочином, якщо воно описано у кримінальному законі і тим самим стає своєрідним фундаментом конструкції складу злочину. У диспозиції статей Особливої частини КК майже завжди описані саме ознаки обєктивної сторони конкретного складу злочину.
Обєктивна сторона складу злочину це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину.
Характерними ознаками обєктивної сторони, які властиві майже всім складам злочину, вважаються: 1) суспільно небезпечне діяння особи; 2) таке діяння, вчинене певним способом, у певний час, у певному місці із застосуванням певних предметів, знарядь або засобів; 3) таке діяння заподіює або створює загрозу заподіяти шкідливі наслідки; 4) між небезпечним діянням і шкідливими наслідками має бути причинний звязок.
Але не всі зазначені ознаки обєктивної сторони входять до кожного складу злочину, а тому не всі вони мають значення для кваліфікації. У теорії кримінального права вищезазначені ознаки поділяються на обовязкові та факультативні. Обовязковими ознаками обєктивної сторони складу злочину вважаються: небезпечне діяння, його шкідливі наслідки (загроза їх настання). Ці ознаки визначені в законі або випливають з його змісту і мають бути встановлені при кваліфікації злочину. Факультативні ознаки обєктивної сторони складу злочину (час, місце, спосіб вчинення злочину, використані знаряддя та засоби вчинення злочину) мають подвійне значення. Для одних складів злочину вони є обовязковими, якщо зазначені у диспозиції конкретної статті або її частині, для інших необовязковими, оскільки вони не вказані у диспозиції статті і не впливають на кваліфікацію злочину.
При викладенні в законі ознак обєктивної сторони складу злочину використовуються різні форми. Найчастіше у диспозиції вказуються певні ознаки діяння. Наприклад, погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді, а також щодо його близьких родичів у звязку з діяльністю судді (ч. 1 ст. 377 КК). Іноді в законі названо лише діяння, зокрема ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК), а у диспозиціях так званих матеріальних складів злочину визначається не лише діяння, а й його наслідки. Так, відповідно до ст. 276 КК злочином вважається порушення працівником транспорту правил безпеки руху та експлуатації транспорту, якщо це спричинило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.
Багатьом складам злочину властиве посягання на той самий обєкт, та сама форма вини, ті самі ознаки субєкта злочину. Обєктивна сторона кожного складу конкретного злочину майже завжди різна. Тому вона є головним критерієм розмежування окремих конкретних злочинів. Виявлення усіх ознак обєктивної сторони складу злочину сприяє встановленню вини особи у вчиненому нею злочині.
Обєктивна сторона злочину виражається у таких формах:
1) створення непередбачених законом України воєнізованих формувань;
2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260);
3) створення непередбачених законом збройних формувань;
4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260);
5) керівництво зазначеними формуваннями;
6) їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3 ст. 260);
7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260).
Субєктивна сторона складу злочину це процес мислення, бажання і волі людний, в якому відображаються її обєктивна поведінка та інші зовнішні обставини, повязані з вчиненням злочину.
Субєктивна сторона складу злочину завжди знаходить свій вияв у певному зовнішньому протиправному діянні. Тобто в обєктивних ознаках злочину виявляються мотив, мета і, в к